Вторгнення російських дронів у повітряний простір ЄС та НАТО стало майже буденністю. Це яскраво свідчить про неготовність Європи до протистояння у сучасній повітряній війні. Обіцянки європейських лідерів звести “антидронову стіну” не мають належного втілення ні на технічному, ні на політичному рівнях.

Експерти відзначають значні прогалини в системах раннього попередження та протидії безпілотникам. Традиційні засоби оборони – бойова авіація та ракети ППО – надто громіздкі й дорогі для нейтралізації такої дешевої загрози, тоді як радіолокаційні системи часто взагалі не здатні її виявити. Хоча війна в Україні триває вже п’ятий рік і розуміння небезпеки нібито є, європейський бюрократичний апарат реагує вкрай повільно. Причинами є як політична нерішучість лідерів, так і розрив між стрімким розвитком технологій та тривалими процедурами закупівель, через що нові системи застарівають іще до моменту постачання.

Останній інцидент із порушенням повітряного простору Румунії російським безпілотником, унаслідок якого постраждали двоє людей, викликав звичну хвилю заяв про «перетин червоних ліній» та готовність захищати союзників. Проте це знову порушує питання довіри: якщо дрони безперешкодно заходять у небо Румунії, Польщі, Литви, Латвії, Естонії та Фінляндії, то чи діють гарантії НАТО на практиці, чи вони мають суто декларативний характер?