Ми часто віримо в красиву казку: чим більше в державі законів про права та демократичних інститутів, тим вільнішими ми стаємо. Але погляньмо правді в очі – це так не працює. Навіть якщо реформи роблять щирі люди, результат часто протилежний. Там, де раніше було чисте поле, з’являється табличка “гуляти дозволено”. Справжня свобода – це чисте поле, територія без господарів і меж. Щойно чиновники починають її “облаштовувати” та впорядковувати, вона просто зникає під вагою правил. Свобода або є за замовчуванням, або її немає зовсім.