“Czerwone Maki na Monte Cassino”
День тому шановний Ойген розмістив польську пісню “Червоні маки на Монте-Кассіно. Додам трохи про її історію.
Битва при Монте-Кассіно мало відома на пострадянському просторі, але вона була чи не найбільшою битвою у Європі між західними союзниками і німецьким вермахтом під час Другої світової війни. З німецького боку багато хто порівнював її зі Сталінградом. Вона йшла із січня до травня 1944 року. Зрештою 11 травня розпочався останній наступ і 18 травня німецькі лінії оборони були прорвані. Головну роль у цьому зіграли польські війська під командуванням генерала Андерса. Після цієї перемоги союзникам відкрилася дорога на Рим.
Увечері 18 травня відбувся концерт для переможців, центральним пунктом програми якого стала прем’єра пісні “Czerwone Maki na Monte Cassino”. Вона була написана в ніч напередодні буквально за кілька годин. Під час виконання багато солдат плакали. Автор слів пісні, Фелікс Конарські (Feliks Konarski), згадував: «генерал Андерс, дуже задоволений, привітав нас, хоча й висловив припущення, що “музика може виявитися занадто складною для солдатів і, ймовірно, не приживеться “». Але це припущення не справдилось, пісня стала легендарною.
Уперше її було виконано у двострофній версії за участю оркестру під керуванням автора музики Альфреда Шютца. За кілька годин потому Конарські додав третій куплет. А останній – четвертий – було додано 1969 року, у 25-ту річницю битви. Сьогодні текст пісні існує у кількох варіаціях залежно від джерела.
Ось що сказав про неї Фелікс Конарські: “За своє життя я написав понад дві тисячі пісень. Серед них були веселі й сентиментальні, змістовні й безглузді, хороші й погані, цінні й прісні. Деякі з них стали популярними піснями відразу, інші минули без відлуння… Лише одна з них змогла за такий короткий час зламати всі існуючі у світі кордони й об’єднати поляків, розкиданих по найвіддаленіших куточках землі: пісня “Czerwone maki na Monte Cassino”.
До речі. Фелікс Конарські народився у Києві в 1907 році. У 1921-му переїхав до Варшави, а війна застала його у Львові, звідки він разом із дружиною виїхав до СРСР із залізничним оркестром, щоб уникнути арешту. Після амністії 1941 року добровільно вступив до Польської армії, що формувалася під командуванням генерала Владислава Андерса, і став начальником театрального загону, який разом з армією пройшов шлях від СРСР через Персію, Ірак і Палестину до Італії та, зрештою, до Англії. Після війни він жив у Лондоні, а 1965 року переїхав на постійне проживання до Чикаго, США.