Роберт Кіосакі (Robert Kiyosaki) – американський інвестор, бізнесмен, письменник та мотиваційний спікер. Він найбільш відомий як автор бестселера “Багатий тато, бідний тато”, що став однією з найпопулярніших книг з особистих фінансів у світі. Так про нього говорить Вікіпедія.
Він також має 7,5 млн. підписників у Фейсбуці. Шість днів тому написав пост, що отримав 30 тис. лайків та більше 8 тис. перепостів.
Ось що він пише (переклад машинний з мінімальним “причісуванням”).
     ✦ ✦ ✦
Іран атакував ОАЕ більше, ніж Ізраїль.
Зупинись і подумай про це на секунду.
ОАЕ ніколи не випустили жодної ракети по Ірану. Жодної.
ОАЕ явно заборонили використання своєї території та повітряного простору для атак на Іран. Вони навіть підтримували тихе дипломатичне взаєморозуміння з Тегераном протягом багатьох років.
І Іран вдарив по ним сильніше, ніж по Ізраїлю.
До 13-го дня війни Іран випустив 314 балістичних ракет, 15 крилатих ракет та 1672 безпілотники лише по ОАЕ.
Понад половина усіх іранських снарядів, обстріляних країн Затоки, були спрямовані на ОАЕ.
Всього більше 3000 ракет і дронів – спрямовані на країну, яка не мала нічого спільного з початком цієї війни.
Чому?
Відповідь не військова, а фінансова.
І як тільки це зрозумієш, вся ця війна виглядає зовсім інакше.
Ось на що насправді націлений Іран.
У травні 2025 року президент Трамп уклав угоди:
   ● Саудівська Аравія: $600 мільярдів віддано США.
   ● Катар: економічна угода на $1,2 трлн.
   ● ОАЕ: $1,4 трлн 10-річна інвестиційна рамка – зосередження на штучному інтелекті, напівпровідниках…
Всього: понад $2 трлн інвестицій, обіцяних Америці.
Зобов’язання ОАЕ в $1,4 трлн дорівнює приблизно 30% її ВВП.
Це країна, яка ставить все своє економічне майбутнє на Сполучені Штати.
   ● Трамп також дав зелене світло постачанню 500000 найпередовіших AI чипів Nvidia щорічно в ОАЕ.
   ● Майкрософт зобов’язався вкласти $15 млрд.
   ● Amazon, Google та кожна велика технологічна компанія США будувала дата-центри в Дубаї та Абу-Дабі.
ОАЕ були не просто нафтовою державою. Вони стали столицею ШІ Близького Сходу.
Фінансовий хаб між Сходом і Заходом. Модель сучасної арабської економіки.
І ця модель була побудована повністю на партнерстві з Америкою.
Генеральний директор ADNOC – керівник національної нафтової компанії Абу-Дабі назвав удари Ірану по енергетичній інфраструктурі ОАЕ “глобальною економічною війною”.
Не військова війна. Економічна війна.
Іран націлився на НПЗ Рувайс, найбільший НПЗ на Близькому Сході.
Іран націлився на порт Джебель Алі, комерційну артерію, яка обслуговує три мільярди людей.
Іран націлився на міжнародний аеропорт Дубая, один з найзавантаженіших у регіоні
Іран вдарив у дата-центр Amazon, порушивши хмарні послуги по всьому регіону.
Це не військові цілі. Це інфраструктура економічного партнерства США-ОАЕ на $1,4 трлн.

Ось мій аналіз як того, хто 50 років вивчав гроші і владу.
Іран не може перемогти Америку військовим шляхом. Це навіть не питання.
Але Іран розуміє те, що більшість людей не розуміє.
Найпотужніша зброя у світі – це не ракети.
Це економічний біль.
Стратегія Ірану жорстоко проста і жорстоко елегантна.
ОАЕ – це те, де живуть гроші. Саме тут американські технологічні компанії побудували свої штаб-квартири у затоці.
Де встановлюється американська інфраструктура штучного інтелекту. Куди мають прийти зобов’язання в $1,4 трлн.
Знищити це. Зробити це невиліковним. Зробити це непридатним для інвестування. Змусити кожного генерального директора в Кремнієвій Долині запитати: чи дійсно ми будуємо наші дата-центри в цій зоні.
Якщо це спрацює, угода на $1,4 трлн розвалиться.
Американські технологічні компанії виходять. Модель ОАЕ провалилася.
І це послання кожній іншій арабській країні, яка розмірковує про глибоке партнерство з Америкою: подивіться, що сталося.
Це ціль.
Не Ізраїль. Не американські солдати. Ціль – економічна архітектура, що пов’язує Америку та затоку.
Армію Америки перемогти неможливо. Іран це знає.
Але економіка Америки? Ціни на газ? Її фондовий ринок? Її технологічне партнерство?
Вони вразливі.
І ОАЕ як найвідданіший економічний партнер Америки в регіоні, якір інвестиційної стратегії в Персидській затоці $2 трлн – це слабке місце.
Іранський КВІР підтвердив це, коли сказав, що використовують 60% своєї вогневої сили проти “стратегічних інтересів” США в сусідніх арабських країнах
Не військові бази. Стратегічні інтереси.
Війна в Ірані – це не лише військовий конфлікт.
Це найвитонченіша економічна атака на американську фінансову архітектуру з часів нафтового ембарго.
Це не означає, що партнерські відносини проваляться або довіра піде.
Це просто стратегія Ірану, і саме так він позиціонує цю війну.