Не секрет, що так звана “етнічна самосвідомість” будь-якого народу ґрунтується на історичній міфології. Винятків тут, мабуть, годі й шукати. У цьому контексті вельми цікавими є особливості міфотворення, на якому базується ідентичність “російського народу”.

Традиційно ознаками етносу вважають спільну територію, мову, культуру, менталітет та особливості господарювання. Проте, коли йдеться про російський етнос, чимало з цих критеріїв виявляються непридатними. Власної “етнічної” території він не має (вона не визначена), а культура та спосіб життя надто розмиті й неоднорідні.

Водночас існує одна специфічна риса – чи не найважливіший елемент конструювання єдиного національного простору “русского міра” загалом та етнічної самосвідомості росіян зокрема. Це негативізм в оцінці ролі “монголо-татарської навали”. У тамтешньому історичному наративі цю подію подають як спільну трагедію, що об’єднує всіх. Саме концепція “монголо-татарського ярма” у поєднанні з ідеєю “національно-визвольної боротьби” проти нього і стала тим консолідуючим фундаментом, на якому було сконструйовано російський народ та вибудувано його самосвідомість.