Російський публіцист (і, “за сумісництвом”, кандидат історичних наук) Даниїл Коцюбинський, розмірковуючи про Росію, якось використав визначення “цивілізація ресентименту”. З огляду на все, саме він є автором цього терміна, адже раніше він не траплявся. Утім, у розгорнутому вигляді мотиви ресентименту опосередковано звучали вже безліч разів. Не варто й далеко шукати: навіть той історичний міф (чи то пак наратив), на якому сконструйовано “національний російський простір”, сповнений цих мотивів: іго, поневолення, трагедія, приниження… Мовляв, були ми європейцями – а стали азіатами. Отже, почуття упослідженості чомусь закладається і відтворюється в росіян самим цим наративом. Але ж це і є фундамент ніцшеанської “моралі рабів”, що породжує відповідні цінності.

А скільки ж паперу й чорнила витрачено на спроби пояснити цю мораль і ці принципи!