Тлумачачи “еру модерну” крізь призму загальноприйнятих визначень, більшість ототожнює цей період виключно з масштабною індустріалізацією та урбанізацією. Для пересічної людини модерність – це насамперед постання класичного промислового соціуму.

Проте це поняття має вагому політичну складову, яку часто ігнорують. У державному вимірі епоха модерну – це передусім фундаментальна трансформація: перехід від ручного, персоніфікованого управління до стабільних та незалежних інституцій.

Якщо дивитись з такої позиції, то Радянський Союз цей перехід не здійснив. І сучасну Росію теж неможливо вважати модерною державою. За своєю політичною суттю російська модель залишається глибоко архаїчною, тяжіючи до патріархального устрою минулого.