Підіб’ємо деякі підсумки цієї серії дописів стосовно того, як змінюється зміст звичних нам понять. Саме оновлене трактування толерантності, шлюбу, свободи та прав людини стало фундаментом для тектонічних зрушень у ментальності західного суспільства на межі століть. Тут ми бачимо не просто лінгвістичні маніпуляції, а цілеспрямований наступ на релігійні та етичні засади християнської цивілізації. Такі зазіхання на культурний код неминуче призведуть до трагічних наслідків, що виходять далеко за межі суперечок про значення слів.

Жодні минулі культурні чи філософські течії не зазіхали на еволюційні засади буття настільки відкрито. Нищення традиційної родини – це не випадковий суспільний рух, а керований процес, підтриманий впливовими колами. Це частина стратегії роздроблення суспільства задля перетворення його на слухняну однорідну масу. За цим стоять конкретні сили, що діють заради власних ідеологічних чи групових вигод.

Твердження деяких іменитих експертів про нібито природний характер змін у західному суспільстві автор є безпідставними. Соціальні процеси ніколи не виникають самі по собі – за ними завжди стоять конкретні ініціатори. Справжній прогрес диктується потребами громади, проте руйнування інституту шлюбу та викривлення сенсу ключових понять не є запитом більшості. Сукупність фактів свідчить про те, що ці трансформації не мають еволюційної основи. Не існує жодних причин для раптової масової відмови народів від цінностей, які формувалися тисячоліттями.

Вплив еліт на людську свідомість став реальністю. Захист власного розуму від маніпуляцій – це особиста справа кожного. Варто відмовитися від телебачення та критично перевіряти будь-яку інформацію. Не довіряйте експертам на слово, завжди шукайте контраргументи до їхніх тез.

Наприклад, горе-філософ Фукуяма ще в 90-х проголосив “кінець історії”, маючи на увазі вічну перемогу лібералізму. Цей тріумфальний марш світом провалився, а історія триває. Водночас його вчитель Хантінгтон прогнозував неминуче зіткнення цивілізацій. Подивіться у вікно: про Фукуяму знають усі, а пророцтва Хантінгтона просто не рекламували.

Цей текст не є спробою розкритикувати Захід. Занепад цієї цивілізації викликає лише щирий жаль. Часи її розквіту стали епохою небаченого прогресу і навіть зараз її здобутки дозволяють виживати мільярдам людей на планеті.

Доки Захід переважно складається з працьовитих людей, що звикли покладатися на себе, залишається шанс на зміну еліт. І хоча історія знає радикальні методи розправи з верхівкою, автор виступає проти революцій. Світ переповнений тираніями та корупційними системами, які навіть не наблизилися до істинного змісту свободи. Це їхній вибір, доки вони не зачіпають інших. Детально аналізувати такі режими – справа марна, це поле діяльності для їхніх внутрішніх опонентів.