Шо ото вам розповісти? я живу, худну потрошку за власною програмою. Маю всякі рецензії на книжку, от відома письменниця пані Марія Г. завважає, наприклад (приватно), що книжка ну така собі вийшла, бо я занадто пособляю героєві, а світ не ліпиться докупи, і я занадто багато там пропустила подій, і взагалі задум на трилогію, а в мене одна одненька книжучка, але при цьому зазначає, що еротична сцена, наприклад, просто чудова (ну ще б пак, я таки вмію створити еротичний епізод, жодного разу не назвавши причинні частини взагалі ніяк…). Є й хороші відгуки, і просто так, і по сенсах, але ну загалом я вкотре зрозуміла, що масовою авторкою мені не буть. Типу й проза дуже щільная (мені це казав ще А. бозна-коли, я ще тоді російською писала, і українська проза така сама), і слова заскладні вживаю (наприклад “метантенк” - один раз на книжку, в спеціалізованій розповіді начальника біостанції про свої очисні споруди: “А он там наші метантенки”), і взагалі мало що пояснюю (наприклад я ніде примудрилася не сказати ЯВНО, що корпорації в моєму світові заступили місце держав, - ну я-то це скіпнула тому, що це блін типовий троп дистопічного світу, ще бозна з яких часів, вже мабуть років 50-60! І ніде не згадую жодної держави, жодної національності, і заводчани кажуть про місто: “Борх під “Орізонті”, прекрасно розуміючи, що це корпоративна афіліація, ну jomajo)…
Так що як-то отак от.