Колись я дуже захоплювалась однією жінкою.

Вона горіла роботою, була поглинута нею повністю, віддавала справі кожну хвилину.

Порівняно з нею я почувалась лінивою дупою.

Доки ми не провели кілька днів разом на семінарі, і я не зрозуміла, що її “супернасичений роботою день” дорівнює моєму “нічого корисного не зробила” 😁

Звіряйте одиниці виміру, якщо вже беретесь оцінювати ;)

P.S.
Тобто одну й ту саму кількість роботи, зроблену нею, вона оцінювала як високу, і була собою задоволена, а я — зроблену мною — як недостатню, і картала себе. А порівнюючи з нею за її оцінкою, картала себе ще більше.
Її підхід здоровіший, бо кількість роботи насправді нормальна.