Зібрала в один допис свої історії про кота Лєона, підібраного кошеням в 2000 році на базарчику в Донецьку. Він вже майже чотири роки як на веселці, і я дуже за ним сумую

Нагадали )
Тількі переїхала, років дванадцять тому.
Серед ночі прокидаюсь від того, що кіт в голос плаче і зойкає “ой боже мамо спасіть допожіть, ойойой!”
Вскакую, голос з ванної кімнати (вдавився? отруївся?!)
Картина: на підлозі стоїть отой велетенський чорний тарган (чемодан тримає під пахвою (закреслено)), навпроти нього стоїть кіт з ОТАКИМИ очима і кличе на допомогу 😂

Мій котисько, цей шклявий донецький гопнік, абсолютно байдужий до спеціальної котячої травички з зоомагазину.
А горщик руколи зжер за тиждень!
Причому це була МОЯ рукола 😡

Ввечері, обговорюю, кому що на вечерю:
— значить, тобі гречку з котлеткою, а тобі рис з відбівною…
Вбігає кіт:
— А мнє а мнє а мнє!

Помітили, що кіт закриває за собою двері в туалеті. Я давно підозрювала, що він не зовсім кіт…

Щоранку, коли я приходжу будити молодшого до школи, кіт оберігає сон господаря, як маленький дракон: пошепки кричить на мене і намагається виштовхати з кімнати.

Сьогодні я вирішила поламати систему. Заходжу в кімнату і звертаюсь до кота:

— Лєо, підйом! Сьогодні в школу підеш ти.

Кіт зіщулився, прижав вуха і мовчки тінню чкурнув під ліжко 😁

Кіт дістав з полички Персен-Форте, вийняв блістер з коробки і вилущив пару таблеток.

Це все, що вам треба знати про поточну ситуацію в країні.

Останні кілька років мій кіт (а йому скоро 22 роки) мене вражає своєю некотячою поведінкою.

Сьогодні вчудив таке, що я сміялась до гикавки.

Дев’ята година ранку, син в своїй кімнаті на онлайн уроці, чоловік працює, я збираюсь на десяту на роботу. Лєо депортований з кімнат, щоб не заважав, двері закриті.

Кіт (нагодований, напоєний і з чистим лотком) починає на всю свою неспіврозмірно потужну горлянку волати з “Богемної рапсодії”:

— МАААААААААААМА!!!!!! Оууууооооуууо! МАМА! Оууууооооуууо! Ма…

Вискакую розбиратись.

Кота ніде немає. Тихо.

В коридорі нема, в кухні нема, в ванній нема, в туалеті нема, в кладовці нема.

Шурхочу пакетиком корму, кличу їсти. Нема. Тихо.

Повертаюсь.

— МАААААААААААМА!!!!!! Оууууо….

Вискакую знову.

В коридорі нема, в кухні нема, в ванній нема, в туалеті нема, в кладовці нема.

Невже до Влада пробрався?

Заглядаю в кімнату до сина .. і в цей момент чорна блискавка з під ванни проскакує в привідчинені двері. От тепер пробрався!