Криза жанру.
Колись я почув від одного дядька розповідь про його зустріч з поетом. Я не знаю що то був за поет, але я знав що то за дядько, який мені це розповідав :) …. Але ж суть розповіді ось у чому:
- я знав цю людину, це справжній поет, його вірши навіть публікуються! Я запитав його “скажи, як тобі це вдаєтсья - отак все складно писати і рими так майстерно підбирати??!!” а він мені відповів “Та рими то не проблема, головна проблема - придумати про що саме писати!”
Це була не перша в моєму житті розповідь на саме цю тему. На тему того, що стратегія - важливіша за тактику. І (як писав Джек Траут) хороша стратегія у комбінації навіть з слабенькою тактикою все ж таки може привести вас до перемоги, а от помилкову стратегію не виправлять навіть найпрекрасніши тактичні рішення.
І схоже саме з цим проблеми у людей зустрічаютсья найчастіше. Фермер банкрутує не тому, що наробив багато помилок у процесі живлення чи поливу рослин, а тому, що обрав не ту культуру, яка відповідає попиту на його ринках.
Поет створює неймовірну конструкцію ідеальної ритмики та рим, але читати його ніхто не хоче, бо там немає нових думок, та нового погляду на речі.
Підприємець виробляє холодильник чи смартфон, який ніяких принципових відмінностей або переваг не має, сподіваючись на те що заяв “в мене на копійку дешевше”, або “в мене якісне” - буде достатньо, щоб сподивач чомусь перейшов на його продукт з звичних для нього брендів.
Навіть Самсунг та Еппл відверто знущаються над своїми прихильниками, випускаючи щорічно “нові старі моделі”
Погуляв я по групах “Ардуінщиків” - знайшов таки і в ТГ і у Фейсбуці і канали в Ютубі передивився.
І там та сама біда, що й у того невідомого мені поета.
Тоска і ниття про несправедливість сучасного світу, тисячи маніакальних повторень одних й тих саме проектів в різних варіантах. Смарт- відро для сміття, та розумна теплиця….
Як людям не шкода витрачати своє життя на таке безглуздя?
Навіщо ламати голову над тим, що вже давно існує, навіть не намагаючись зробити його суттєво дешевше???
Незважаючи на те, що Ардуіно - не не “доросла” штука а такий собі тренажер, можливості його дуже широкі (тим більше мова ж не конкретно про ардуіно, така саме ситуація і з ЕСП і Расберрі) - і головне призначення їх у тому, що це ідеальний інструмент для створення прототипу.
Придумав ти дещо, зібрав на бази того ж Ардуіно - обкатав, показав реально працюючий прототип зацікавленним сторонам - і отримав шанс на отримання фінансування вже під розробку серійного гаджету.
Чому ж цього немає?
Поспілкувався я з тими ардуінщиками в їх групі.
Проміж тон пустих балачок та жалоб на весь світ (крім самих себе), все ж таки дійшли в процесі спілкування що проблема все ж таки в кризі жанру.
Завершили заявою “все вже давно розроблено і створено, перспективи залищилися тільки у галузі ВПК”
Я заперечив, і не просто заперечив а навів приклади того, чого немає, і що реально потрібно ринку, що абсолютно реально зробити.
І що?
А нічого.
Мовчить 4000 учасників групи ардуінщиків :)
Пройде трохи часу, потоне мій пост серед регулярних “вітаємо в нашої групі нового учасника” і знов можна буде жалітися на те, що світ несправделивий і справжні майстри нікому не потрібні. Ну і звичайно постити чергові розповіді “як я зекономив півтора байта оперативної памʼяти, помінявши оцей шматочок коду”
Чому так?