Дві шкури

З погляду здорового глузду, усі види комісій та винагород посередники мають брати з того, хто отримує гроші. Ріелтор — із продавця квартири чи орендодавця, всілякі там “Проми” та “OLX” за свої “безпечні угоди” (чудовий, до речі, інструмент) — знову ж таки, із продавця. Ну а хедхантери, звичайно ж, із шукача роботи, а не з роботодавця :)

Але світ недосконалий, і іноді трапляється протилежне. Це буває в тих ситуаціях, які називаються “ринком продавця”. Тобто коли пропозиція суттєво нижча за попит. Або ця сама пропозиція штучно забита, захована подалі від очей покупця.

Як, наприклад, при здачі квартир — оголошень “зніму квартиру” в якихось групах та фейсбуках, як правило, несумірно більше, ніж “здам квартиру”. А якщо який-небудь бідолага і захоче на OLX своє оголошення від себе особисто розмістити — його втоплять у купі оголошень від посередників, які помилково іменують себе ріелторами.

Ось тому в цьому сегменті ринку комісії ріелтору платить той, хто платить гроші, а не той, хто їх отримує.

Набагато безглуздіше виглядає спроба тих самих “ріелторів” брати комісію з покупця і при продажу будинків. Я з такими дикими запитами стикався, щоправда, завжди при цьому відправляв знахабнілих пройдисвітів до біса. Утім, я всього пару разів у своєму житті цікавився купівлею нерухомості. Я її завжди віддавав перевагу будувати. Люблю я цю справу.

Але найсмішніше — це коли хитромудрі посередники примудряються доїти обидві сторони :)
Як з’ясовується, саме так робить усе той же OLX.
Знайшов я собі кормоподрібнювач для своїх курочок, яких я нарешті завів уже і в новому будинку.
Хотів по-чесному оплатити через “OLX-доставку”, бог із ним, сотня гривень переплати за “безпечну угоду” — немає проблем.
Але, маючи вже гіркий досвід, коли гроші переказуєш, а продавець потім пояснює, що товар уже проданий, ось буквально щойно… вирішив я перетелефонувати.
І продавець насамперед попросив не платити через OLX.
Тому що OLX і з нього бере ще півтора рази по стільки :)
У зв’язку з чим продавець запропонував мені пряму відправку без будь-якої передоплати.

У мене подвійні почуття. З одного боку, такого роду посередництво — дуже важлива і потрібна штука. У “лихі 90-ті” я дуже активно користувався в бізнесі таким банківським інструментом як “акредитив” — це, по суті, те саме. Коли одна сторона боїться, що її кинуть і не заплатять, а друга сторона — що її кинуть і не відправлять товар. І гроші покупець перераховує банку на спеціальний окремий рахунок, з якого продавець ці гроші може отримати, тільки пред’явивши документ про підтвердження поставки товару.

Зараз подібні речі застосовуються масово і в продажу товарів, і в продажу послуг. Але, як на мене, OLX трошки захопився. Не можна все-таки дві шкури дерти. І питання тут навіть не в конкретних сумах чи відсотках. А в прозорості. Адже якщо я бачу в себе при оплаті чіткий рядок “безпечна угода — 100 грн”, то мається на увазі, що за участь посередника плачу я. Це, звичайно, не настільки добре і правильно, як якби платив продавець, але якось ще зрозуміти можна. Але коли з’ясовується, що хитрожопі продавці примудряються здерти комісію з обох — вони в очах клієнта виглядають шахраями, спійманими за руку.

До речі, цілком можна було б прямим текстом написати: “вартість нашого посередництва порівну ділиться між продавцем і покупцем”.
Виглядало б гранично справедливо, та ще й стало б “фішкою” цього сервісу, можна було б у соцмережах срачі влаштовувати для піару — “всі інші оббирають бідного покупця, а ми вирішили по-чесному”.