«Інститути»

Ті самі хвалені «американські інститути», що забезпечують стабільну роботу демократії та «захист від дурня». Ну або мали б забезпечувати.

Зараз вони проходять жорстку перевірку. Оскільки пост Президента обійняв не просто дурень, а злісний, заздрісний, відморожений на всю голову самозакоханий дурень, аферист, корупціонер із серйозними замашками автократа. І відбувається це все на тлі гострої світової кризи з повномасштабною війною в Європі та на Близькому Сході (затіяною цим же дурнем і двома такими ж його колегами).

І мені чомусь не здається, що «інститути» цю перевірку проходять гідно.

Опублікували результати опитувань американців щодо їхнього ставлення до Росії та України.
Ось коротенький коментар результатів цих опитувань від Trim_c:
!(1)

Що ми бачимо?
Народ беззаперечно підтримує Україну і категорично не хоче підтримувати Росію.
Не просто «середній американець», а в усіх верствах суспільства — серед молодих і літніх, серед республіканців і демократів, серед маговців і психічно здорових людей — всюди підтримка України несумірно вища, ніж симпатії до РФ.

А Президент на це плює. І демонстративно діє всупереч бажанням і настроям свого народу, відверто підтримуючи агресора, а Україну, що обороняється, не просто позбавляє допомоги, а нахабно не надає їй ті послуги, які повністю оплачені третіми країнами. Ось такий «бізнесмен» із породи аферистів. І все це знавіснілий від вседозволеності Президент робить виключно з міркувань особистої неприязні до Зеленського і симпатії до автократа-агресора, ну і ще зі шкурних міркувань — бо автократ-агресор щедрою рукою відсипає йому «біг-ділли» щодо дизеля, Лукойлу, та й кешем не соромиться видавати через своїх олігархів, оплачуючи весілля рідні пасажира «Борта номер один».

А що «інститути»?
А вони демонструють повну імпотенцію. І навіть роблячи якісь кроки, вони все одно чудово розуміють, що кроки ці — жалюгідні потуги імпотента імітувати оргазм.
Ось чудовий пост у Простопаші:
!(2)

Добрий конгресмен запропонував законопроєкт. А всі американці чудово розуміють, що нічихуа-хуа з цього не вийде. Оскільки Трамп накладе вето, а зібрати 2/3 для подолання вето — нереально. І конгресмен тим більше це розуміє. Але він за звичкою знімає штани, вмикає інтимне освітлення і розпаковує презик. Цілком точно знаючи, що продовження не буде. І ніяка Віагра в його випадку не спрацює. Але ритуал важливіший.

І ці люди нам дорікають «карго-культом». Американець Любарський, наприклад, дуже любить цю справу. Причому він у карго-культі звинувачує не конкретних людей з України, а українців у цілому. Це характерно для дурних людей — узагальнювати свої звинувачення, вішати ярлики на народ загалом на підставі вчинків або заяв окремих осіб.

Незалежна судова система, двопалатний парламент, вільна преса, федералізм — що там ще входить у ці самі «інститути» — все це в них існує в реальності. А в нас — ні.

Ось тільки все це мовчить, безсило спостерігаючи, як знавіснілий Трамп набиває собі кишені відверто корупційними махінаціями — хоч із «Трампкоїнами», хоч із каламутними схемами «публікація у своїй соцмережі важливої інфи, що впливає на біржі раніше, ніж деінде».

Його рідні оплачують весілля російські олігархи, і ця дріб’язкова пацюча, яка ніяк не наїсться, хоча вже давно лускається від грошей, приймає ці подачки. «Інститути», звісно, здійняли галас, і гнила сімейка Трампа ніби як повернула гроші.

Нормально, так?
Державний чиновник оптом і не соромлячись бере хабарі у представників ворожої держави, а якщо його ловлять за руку і по окремих епізодах здіймають галас — всього лише повертає хабар тим, хто його йому дав…

Якось мені не здається, що це суттєво відрізняється від того безладу і безкарності для корупціонерів, що панує в нас в Україні.

А ще огидніше — неймовірний рівень холуйства, який демонструють усі вищі чиновники. Трампу ніхто не заперечує, кожен із вищих посадових осіб США беззаперечно виправдовує будь-яку дичину, яку він породжує щодня — від вимог дати йому Гренландію до оголошення всіх норвежців персонами нон ґрата через те, що Трампу Нобелівку не дають. Ніхто не розкаже Трампу, яким дебілом він виглядає, публікуючи свої шитпости про «Крим, який омивається чотирма океанами»… Ніяк не знайдеться серед цих самих «інститутів» хоча б одного хлопчика, який крикне: «А король-то голий!»

Все це я, звісно, не до того, що «а от у них теж корупція» або «а у вас негрів лінчують». Я добре розумію, що нам треба не їхні кісточки перемивати, а в себе лад наводити і що нам поки що залишається тільки мріяти про те, щоб у нас з’явилися реально конкурентні політичні партії, які мають чітку ідеологію, а не обслуговують одного лідера і вмирають разом із ним. Щоб з’явилися справді незалежні суди, щоб області або громади отримали хоча б половину тих прав, які мають штати в Америці.

Але аналізувати чужі проблеми треба. Не для того, щоб зловтішатися, а для того, щоб для себе робити висновки.

Мені здається, що їм таки не вистачає одного дуже важливого інституту.
Того самого, який, на щастя, є в нас. Він у нас один, і тільки завдяки йому ми ще якось тримаємося.
Це Майдан.

Не імпотентська тусовка «Ні королям!», на яку народ іде просто розважитися, від початку не ставлячи завдань досягти якогось результату, а наш справжній Майдан — досвід яких ми накопичили значний. І як ми ділимося досвідом застосування безпілотників на сучасній війні, так можемо поділитися і цим досвідом.
Мені здається, це могло б допомогти вдосконалити ті самі «інститути». Доповнити їх і забезпечити їм реальну працездатність.