Дві сторони однієї медалі

Дуже хороший текст, який прочитав зараз у вмираючому ЖЖ:

!(1)

А поки читав — думав. Адже у описаного автором феномену є і позитивна сторона. Саме на цьому «страху втратити вкладення» переважно і тримаються досі наші добровольці. Ті, хто пішов воювати навесні 2022-го і вже майже п’ять років чекає зміни. Яка не прийде ніколи. Хто бачить усе, що відбувається в країні — і мільйони ухилянтів, що прикриваються купленими бронями, і мерзенний цирк ТЦК замість чесної прозорої системи мобілізації, і дике крадійство на військових поставках, і дітей, що ростуть без них, і дружин, що старішають без них.

І кінця-краю цьому не видно, а влада вже навіть перестала імітувати спроби знайти рішення.

А вони тримаються.

Тепер уже не на патріотизмі і не на ідеї, і тим паче не на страху — можете мені повірити, нікого з ветеранів страх не утримує від СЗЧ. Тримаються саме на цьому — небажанні «все обнулити». Весь свій фронтовий шлях, усі ці роки, відрізані від свого життя, пам’ять загиблих побратимів, повагу друзів і, найголовніше, — повагу до самого себе. Переважна більшість йшла воювати не за орденами і «бойовими виплатами» (у мене в дивізіоні майже для всіх виявилося сюрпризом, коли нам виплатили першу зарплату — ми й думки не мали, що нам ще й платити щось будуть), і не за «повернення до кордонів 1991 року».

Багато хто йшов для того, щоб захистити від окупантів свій дім, свою сім’ю. Але і це було не головним. Тому що в половини на той момент і хати знаходилися в окупації, і сім’ї були відправлені за кордон. Головною причиною було те, що не піти було неможливо. Тому що в цьому випадку ти став би тією людиною, якій би ти не подав руки. Або, як говорилося у фільмі Рязанова, «сам із собою в розвідку б не пішов».

І ось тепер на цьому і тримаються. І це добре зрозуміли і Зеленський, і Генштаб, і МО, і весь наш героїчний народ, який героїчно відмовляється воювати, бо розуміє — добровольці з фронту не підуть. А отже — нехай вони й воюють.

Нам дуже пощастило, що Путін — повний кретин. Клінічний ідіот, дегенерат і імбецил. І це — не образа, а діагноз. Оскільки якби у нього була хоч крапля інтелекту, він би негайно підписав будь-яке перемир’я. На будь-яких умовах, хоч із відступом РФ із зайнятих шматочків Харківської та Сумської областей. Тому що після цього перемир’я добровольці повернулися б додому.

А Путін напав би повторно. І зайняв би цього разу все, що захотів би.

Тому що вдруге на ті самі граблі добровольці навряд чи наступили б.

Подумайте про це, панове.