“Назавжди” завжди закінчується
Цікавий пост HR-очки Tamara Matiukh у ФБ:

Кар’єра на все життя померла.
А ми досі наймаємо людей так, ніби вона існує.
Кандидат приходить на співбесіду.
І починається:
“Чому тут лише рік?”
“Чому наступна компанія - два?”
“Чому ви так часто змінювали роботу?”
“Де ви бачите себе через 5 років?”
“Нам потрібна людина надовго”.
І кандидат пояснює кожен рядок свого CV.
А тепер покладімо поруч CV компанії за ті самі 5 років.
Скільки разів вона змінила структуру?
Скільки посад прибрала?
Скільки людей скоротила?
Скільки проєктів закрила?
Скільки разів змінила керівників, стратегію, KPI?
Скільки функцій віддала на аутсорс?
І головне - скільком людям, яких наймала “надовго”, справді змогла гарантувати це “надовго”?
Нещодавно я прочитала дослідження професора MIT Пола Остермана (посилання в коментарях).
Він використовує дуже неприємне визначення - “disposable workers”.
Це контрактори, фрилансери, тимчасові працівники і навіть штатні співробітники, для яких компанія фактично не будує довгострокового майбутнього.
За його оцінкою, у США це вже близько 35% працюючих.
Але мене зачепила не цифра.
Мене зачепила суперечність.
Бізнес хоче максимальної гнучкості для себе.
А від людини досі хоче максимальної стабільності.
Компанія закрила напрям - “бізнес-рішення”.
Скоротила штат - “оптимізація”.
Провела реструктуризацію - “адаптація до ринку”.
Людина змінила три компанії за шість років -
“Щось вона ніде не затримується”.
Особливо дивно це звучить в Україні.
За останні роки люди змінювали не тільки роботу.
Міста.
Країни.
Професії.
Формат роботи.
Починали все спочатку.
Втрачали роботу через обставини, на які взагалі не могли вплинути.
А ми відкриваємо CV і насторожуємося через “нестабільні” 1 рік і 8 місяців.
До речі, Work.ua опитав 6 430 українських шукачів про кар’єрні плани на 2026 рік.
45% хотіли змінити професію або місце роботи.
Майже кожен другий.
Можливо, люди не “розучилися бути лояльними”.
Можливо, просто закінчилася сама угода:
ти віддаєш компанії роки - компанія дає тобі стабільність і кар’єру.
Компанії вже не завжди можуть гарантувати свою частину цієї угоди.
То чому ми досі безумовно вимагаємо її від кандидата?
Я багато років працюю в рекрутингу.
І дедалі менше мене цікавить:
“Чому ви пішли через два роки?”
Набагато більше:
“Що ви встигли зробити за ці два роки?”
Бо 10 років в одній компанії автоматично не доводять професіоналізму.
Як і три компанії за шість років автоматично не доводять нелояльності.
Ми вже живемо на новому ринку праці.
А людей досі оцінюємо за правилами старого.
Тому наступного разу, коли на співбесіді прозвучить:
“Чому ви так часто змінювали роботу?”
можливо, варто поставити ще одне питання:
“А скільки людей за останні 5 років змінила сама компанія?”
Може, у 2026 році питання про лояльність уже час ставити по обидва боки столу?