Перекладачі
Завжди приємно знаходити у фахівців підтвердження своїм думкам у тій сфері, де ти не є фахівцем. Проте зі сферою цією знайомий достатньо, щоб ці самі думки у тебе виникали.
Ще 20 років тому, коли ми почали писати свої перші програми обробки даних лабораторії, а потім і прикладні програми для наших клієнтів-агрономів, я для себе зробив цей висновок: програміст — це перекладач. Просто перекладає він не на китайську і не на суахилі, а на всі ці C++ та інші Пайтони.
Програмісти це формулювання чомусь підтримувати відмовлялися.
Тому було приємно знайти сьогодні першого, хто підтримав.
!(1)
https://habr.com/ru/articles/1078298/
Як на мене, нічого образливого тут немає. Робота перекладача складна і необхідна. Принаймні вона була такою до появи ШІ. Але з появою останнього, перелаштовуватися доведеться не лише «перекладачам на Джаву», а й перекладачам на китайську та українську.
Так, так — не соромитися визнавати те, що спочатку текст перекладається якимось Chat GPT, а перекладач його вичитує, виправляє, подекуди щось замінює.
І точно так само, як у програмуванні, треба бути готовим до того, що впаде до мінімуму попит на прості переклади. На переклади пустопорожньої белетристики та публіцистики — там 99,9% робитиме ШІ, а перевірити його зможе студент університету, який обрав цей підробіток замість «МакДональдза».
При перекладі «Гаррі Поттера» перекладач-людина поки що безумовно потрібен, так само і для якоїсь складної технічної літератури, де ціна кожної «галюцинації» буде занадто високою.
І, звичайно ж, при перекладі віршів. Там запас ще більший. Як мінімум, при перекладі потрібно зберегти основну думку і силу її передачі образами та правильно підібраними словами. Але є ще й максимум — справжній переклад віршів — коли в підсумковій версії присутні і рима, і ритм (віршовий розмір).
Це — вищий пілотаж, і навіть великі поети з цим мучилися, тому є величезна різниця в перекладах «Гамлета» від Пастернака та Лозинського.
Це фактично два різних Гамлети:
!(2)
І допомога від ШІ тут мікроскопічна. ШІ тут виконує найрутиннішу роботу підмайстра — фарби перетирає. Анітрохи тим самим не применшуючи заслуг художника.
Однак і Пастернак, і Сумароков, і Лозинський ніколи не забували, що справжній творець «Гамлета» — все ж таки Шекспір. Добре було б і програмістам не забувати про те, що справжніми творцями їхніх продуктів є розробники алгоритмів.
А ті, хто пише код — є «літературними перекладачами» (до речі, при реєстрації прав на програму вона так і реєструвалася як «літературний твір»).
Розуміння цього факту, на мій погляд, допомогло б вирішити головну проблему сучасних програмістів — той самий «криза жанру», яка зараз призвела до того, що на ринок виходить сто тисяч версій давно вже зроблених додатків «для обліку своїх витрат», «для парсингу всякого мотлоху», «конструкторів сайтів», «підрахунків калорій» та «моніторингу полів». І кожен із піною біля рота доводить, що його стотисячна версія — найкраща і крутіше написана.
Замість того, щоб чесно зізнатися самим собі: я не автор. Я — перекладач. І тому, щоб з-під мого пера вийшло щось гідне, треба б мені для початку знайти нового, поки ще не перекладеного Шекспіра. Ну або, на крайній випадок, Акуніна.
UPD - реакция обиженных программистов на Хабре оказалась предсказуемой :))
!(3)