Хто його там душить…
Я вважаю правильним дивитися канал Марка Солоніна. Раніше я любив це робити, а зараз просто вважаю це правильним. І корисним.
Я навіть на його ТГ канал підписався другим (першим, я так розумію був сам Марк Семенович) :)
І в тому самому ТГ каналі нещодавна прочитав крик души автора:
!(1)
От як!
Душать Марка Семеновича кляті ютубери, не дають йому донести слово правди до слухачів.
Але я не став поспішати із своїми оцінками такої підступності ютуба, бо я ж його відосіки дивлюся. І слухаю.
Все слухаю, у тому числі і теє ганебне шапіто, коли доросла, освічена, інтелігентна людина, яка вважаю себе серьозним істориком, і реально майже все життя історією займається, книжки пише, не якись там Соловʼїний послід чи депутат Госдуми (або Верховної ради), оця людина розповідає нам “справжню історію української державності” і при цьому згадуючи імʼя Богдана Хмельницького кожен раз приказую “да буде прокляте імʼя його на віки вічні”.
Не один раз, а от скільки разів згадав, стільки і приказував.
Що це, як не їбанутість?
Може сіндром Турета?
Та ні - не може того бути!
Бо, наприклад, Путіна він спокійнісінько згадує без подібних приказок, Сталіна із Гітлером теж без усіх таких ритуалів та мантр. І Пол-Пота і Кимів і аятоллу Хомейні….
Тож виходить, що Богдан Хмельницький разів у двіста гірший за будь якого злодія, що коли небудь був народжений на Землі?
Навряд чи.
Моє відношення до особи Хмельницького складне. Великим героєм Україні я його не вважаю, але і великим злодієм, чиї гріхи перевищують злочини всіх грішників світу, звичайно ж теж вважати не можна.
Але якщо б у самого Марка Семеновича буди особисті причини так люто ненавидити саме Богдана (ну наприклад якщо Богдан особисто зарізав, потім згвалтував а потім ще й зʼїв прабабку Марка Семеновича), не має права історик так себе поводити.
Бо це перетворює його історичні доповіді на пропагандонський цирк.
А пропагандонів нам наразі і без нього вистачає.
Тому в мене одразу була своя версія того, чому тії відосики про “справжню історію Української держави” так поганенько дивляться навіть його підписники. Але, я ж кажу, я не став поспішати.
Почекав.
І от сьогодні дочекався до дуже красномовної статистики:
!(2)
Ти бач!
Варто тільки було зробити відео без тої дебільної істерії і перегляди посипалися! І ніхто не душить канал!
І, не такий вже і дуже змістовний, відосик про “Циркон” (не дуже змістовний у тому сенсі, що в ньому Марк Семенович по суті повторює те. що вже було ним скзаано ще пару років тому у аналогічному відео) за лічені години набирає більше переглядів, ніж за тиждень набрали його потуги обхаяти всіх, от буквально всіх історичних персон, яки боролися за незалежну Україну.
Може вони якось не так боролися, може вони були не янголами, може багато в чому помилялися….
Я не шукаю собі кумирів.
Я не хочу щоб на заміну культу Леніна та Сталіна в моєї країни прийшов культ Бандери чи Грушевського.
Я готовий послухати різні думки та різні оцінки їхніх вчинків та поглядів. І критику теж.
Але у Марка Семеновича чомусь виходить так, що коли про історію незалежності України розповідає, то він перетворюється на Собакевича, в якого “всі покидльки в нашому місті, одна тільки є хороша людина- суддя, та й той, якщо казати правду - свиня!”. А от коли Марк Семенович про Ізраіль розповідає, то тут он миттємо обертається Маніловим. Там в нього “майський день, іменини серця!”.
А я чесно кажучи ані Манілова, ані Собакевича не вважаю людьми, яких я б хотів послухати або почитати.
Тому Марка Солоніна слухати я вже не люблю. Але вважаю правильним це робити. Щоб тренувати та відточувати в себе “фільтри”, яки допомагають відділяти правду від неправди, обʼєктивний аналіз від пропаганди, а спокійний історичний опис від істерик невідомо на що ображеної людини.