Це - варто поширити
І для того, щоб побачити як воно зараз живеться росіянам. І для того, щоб всім неросіянам заздалегідь думати до чого веде любов до “сильної руки” та передача влади силовикам та спецьслужбівцям.
!(1)
Це Маргарита Коновалова, в арт-середовищі — Ріта Флорес. Вона художниця і колишня учасниця Pussy Riot. Три роки вона працювала на ФСБ під псевдонімом «Харлей». Про це вона розповіла сама — в інтерв’ю адвокату Дмитру Захватову, який допоміг їй виїхати з Росії. Все подальше — її версія подій.

До лютого 2023 року її життя вже було розібране на шматки. Розписані двері квартири, підкинута мертва кішка, зламаний телефон, інтимні фотографії, розклеєні по району. Поїздка до Мінська, що закінчилася в головному відділенні КДБ, і підписка про те, що в’їзд до Білорусі їй закритий на десять років. Потім обшуки — один за одним.

17 лютого 2023 року, після третього обшуку, коли слідча група пішла, у квартирі залишився один співробітник ФСБ. Він зняв взуття і поводився привітно. Дочекався другого.

«Сіли за стіл, рухатися мені не можна, дивитися вбік мені не можна. Мене почали вербувати: всіляко погрожувати, знущатися, говорити не найприємніші речі, погрожувати вбивством моєї сім’ї, і тим, що я ніколи в житті не зможу довести, хто вбив мою матір».

Окремо пригадали її пости про Бучу і пообіцяли кримінальну справу про фейки.
Вона підписала папір про нерозголошення. Через два дні її привезли в будівлю на Мічурінському проспекті, повторили все те саме, тільки жорсткіше, і дали підписати документи про співпрацю. Там же з’явився псевдонім «Харлей». Куратора звали Іван.

Першим завданням була стопка аркушів з усіма сучасними художниками Росії та сусідніх країн в алфавітному порядку. На кожного потрібно було скласти досьє: зв’язки, оточення, слабкі місця. Це було тренування. Далі — те саме, але щодо живих людей: звідки, з ким дружить, які звички годяться для шантажу, у кого депресія.

Їй видали окремий телефон із сім-картою на чуже ім’я і поставили на нього програму стеження. Забрали закордонний паспорт — зі словами, що нікуди вона тепер не дінеться. Перший рік зустрічі з куратором відбувалися до шести разів на тиждень, завжди на вулиці, у місцях без камер, адресу і час писали на клаптику паперу.

Працювати вона не могла: служба безпеки не пропускала її нікуди. Персональну виставку скасували. Іван сказав, що ім’я Ріти Флорес ніколи не буде висіти на афіші в Москві. Вона закрила майстерню.

Спочатку їй заплатили один раз — тридцять тисяч у конверті. Потім вирішили «підняти мотивацію»: з осені 2025-го вона отримувала п’ятдесят тисяч на місяць, розписуючись за них псевдонімом. Останній раз — у червні.

За її словами, всі три роки вона саботувала. Першим у розробку дали художника Philippenzo. Коли він задумав акцію, Іван запропонував на вибір: посадити його надовго — або вивезти з країни, якщо вийде швидко. Флорес вибрала друге і домоглася цього єдиним доступним способом: влаштувала з ним жахливу сварку, наговорила гидот, звинуватила в усіх гріхах і зажадала їхати. Він поїхав.

Так само вийшло з Павлом Крісевичем, тільки до нього було не підступитися, і вона пішла до його дружини Олени — говорити про чоловіка гидоти, щоб та відвезла його. Вони поїхали вдвох.

Влітку 2025 року їй дали нове завдання. Потрібно було виманити Петра Верзілова до Сербії, привести в певне кафе, повне співробітників і «бандитів», і вийти в туалет або на вулицю в той момент, коли він залишиться один. Далі його мали викрасти і вбити. Спочатку це сказали як жарт. Потім запропонували мільйон. Потім два. Потім три.

Окремо у неї близько ста разів просили дістати фотографію будинку Верзілова в Україні — хоча б кут або дах, щоб визначити координати і закласти вибуховий пристрій.
Після цього вона таємно зв’язалася з адвокатом Дмитром Захватовим. Він взявся спланувати її вивезення з Росії. Підготовка зайняла близько року.

Спочатку треба було відсунути саме завдання. Допомогли поради адвоката і весілля: Флорес терміново розписалася зі своїм чоловіком, і з’явився аргумент, що поїздку з Верзіловим до Сербії чоловікові ніяк не пояснити. Тему відклали.

Той самий шлюб знадобився і далі. Закордонний паспорт, відібраний три роки тому, на той час просто закінчився, а права подати документи на новий Флорес домагалася півтора року: щоразу щось заважало — то помилка в прізвищі, то сумніви, чи точно вона жінка. У результаті Івану виявилося важко пояснити, чому молодята нікуди не їдуть у весільну подорож, і він дозволив.

Документи прийняли, держмито вона сплатила, але паспорт на руки не віддавали. Раз по раз знаходилися нові причини.

А потім Іван сказав, що спочатку потрібно перевірити, чи готова вона взагалі виїжджати. Перевіркою виявився поліграф: вісім годин обличчям до стіни на орендованій квартирі, де в сусідній кімнаті жив тарантул, а в іншій співали канарки. Вона провалила його. Іван пояснив, як обманути машину: дихати животом, підміняти в голові асоціації. Наступного дня вона провалила його знову.
Тоді вона вперше побачила його справжнє обличчя. Він сказав, що вони, напевно, більше ніколи не побачаться, і назвав три варіанти: її вб’ють, вона сяде або начальство вирішить, що з нею робити. Про від’їзд веліли забути до наступного року.

Паспорт вона все-таки забрала — за допомогою кількох людей. Як саме, Флорес не розповідає: вона хоче, щоб цим способом змогли скористатися інші. З паспортного столу вона вийшла, намагаючись іти як усі.

Далі потрібне було вікно. Кілька днів вона вибудовувала ситуацію так, щоб Іван їй довірився і послабив контроль. Маршрут і спосіб перетину кордону ні вона, ні Захватов не розкривають — заради безпеки всіх, хто був у цьому ланцюжку.

Ще три тижні тому у неї не було документів. Зараз вона за межами Росії.
Розповідає вона все це, за її словами, заради тих, хто зараз у тому самому становищі. Каже, що таких людей багато і що вибратися можна: «Я живий приклад».

Щоб перестати працювати щодо Верзілова, їй довелося розірвати з ним стосунки — заблокувати всюди, не відповідати навіть тоді, коли йому потрібна була підтримка. Він досі перед нею вибачається. Думає, що чимось її образив.
«Ходорковский LIVE»