Цікавий пост написав Mi3ch у ЖЖ

У істориків та археологів є дуже серйозні сумніви в тому, що Вихід євреїв з Єгипту коли-небудь був. Я розумію, що доводити відсутність чого-небудь неможливо в принципі, проте аргументи вчених доволі серйозні.

!(1)

По-перше, подивіться на мапу. У передбачувану епоху Виходу (XV–XIII століття до н.е.) Ханаан був єгипетською провінцією. Єгипетські гарнізони стояли в Газі, Бет-Шеані та Яффо. Тікати з Єгипту в Ханаан означало тікати з Єгипту в Єгипет — «І мене два красивих охоронці повезли з Сибіру в Сибір». Сорокарічне блукання мало відбуватися єгипетською землею між єгипетськими фортецями з дорогою, що патрулювалася єгиптянами. Біблійна розповідь про завоювання Ханаану не згадує єгиптян зовсім — автор Виходу просто не знав, що єгиптяни там були. Тому що він писав через багато сотень років, коли єгипетської імперії там уже не було.

!(2)

Про це ж свідчить безліч анахронізмів у тексті, що видають час написання. Верблюди в патріархальних розповідях з’являються за сотні років до їхнього реального одомашнення в регіоні. Едом, що відмовився пропустити Ізраїль, як царство склався лише до VIII–VII століть. Маршрут Виходу з «дорогою філістимлян» передбачає філістимлян, які припливли лише близько 1175 року. Імена, топографія, лінія фортець — найкраще відповідають Єгипту VII століття, Саїській епосі. Сотні років минули. Єрихон до часу Ісуса Навина лежав у руїнах уже три століття (це до байок про стіни Єрихона), Гай був мертвий тисячу років.

По-друге — єгипетське мовчання. Єгипет Нового царства — одна з найбільш задокументованих цивілізацій давнини: збереглися господарські папіруси, дипломатичне листування (Амарнський архів), прикордонні журнали, де фіксували прохід груп у кілька десятків кочівників. Ніде ні слова про поневолений народ у сотні тисяч людей, десять єгипетських страт, про втечу рабів і загибель армії з фараоном. Втеча робочої сили такого масштабу обвалила б економіку країни, і це обов’язково проявилося б у документах.

По-третє, Синайський півострів був інтенсивно обстежений (особливо в ті роки, коли він належав Ізраїлю). Стоянка в 600 тисяч чоловіків — з жінками та дітьми це за два мільйони людей, що співставно з усім населенням тодішнього Єгипту — за сорок років не залишила нічого: ні черепка, ні багаття, ні могили. Археологія вміє знаходити стоянки груп у двадцять-тридцять кочівників бронзової доби. Особливо показові розкопки Кадеш-Барнеа, де, згідно з текстом, народ Ізраїлю провів 38 років: розкопки дали фортецю X–VII століть, але в потрібному періоді — нічого.

І по-четверте, археологія переконливо показує, звідки ізраїльтяни взялися насправді. Близько 1200 року до н.е. у ханаанському нагір’ї поступово виникає безліч маленьких землеробських поселень — це і є ранній Ізраїль. Матеріальна культура цих сіл — кераміка, архітектура «чотирикімнатного будинку», сільське господарство — пряме продовження місцевої ханаанської, без жодного єгипетського елемента. Серед фахівців немає розбіжностей: ізраїльтяни — не прибульці ззовні, а відгалуження самих ханаанеїв, що відокремилося в горах після колапсу бронзової доби.

Отже. Якась невелика група людей могла прийти з Єгипту — люди постійно тусувалися туди-сюди. Але історія про рабство величезного народу і про Вихід сотень тисяч людей з Єгипту — міф. І Десять заповідей, які починаються словами: «Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства…» починаються з брехні. Просто тому, що будь-якій релігії потрібні дива для надання їй авторитету.