Хто має назвати ціну?
Я жив у часи СРСР. Тобі все було просто - ціну затверджувала держава (такий собі Новосельцев і з “відділе легенької промисловості”), і вона була незмінна. І найкращий помідор і гниленький та потрісканий - мали однакову ціну, а коли мʼясники рубали тушу, то директор магазину забирас собі найсмачніший шматок по тій самій ціні, за яку потім народу продавали жир та кістки із залишками мʼяса.
І ставки заробітної плати теж були виначені державою і ніхто не платив двом бухгалтерам на одній й тій самій посаді різні зарплати.
СРСР нащастя здох. Разом із таким ціноутворенням. І всі нарешті звикли що ціну на помідори називає продавець (ну а ти потім або торгуєшься, або просто шукаєшь в кого пропозиція вигідніша). Навряд чи хтось з нас адекватно сприйме, якщо продавець на запитання “скільки коштує ваши помідори” почує “А скільки ви готові заплатити”? чи “На яку суму розраховуєте?”
І це стосується помідорів, мʼяса, штанів, послуг клінінгу, авіаквіткив, ноутбуків,….
Але чомусь людство ніяк не може перейти до такого логічного ціноутворення (коли продавець товару чи послуги сам називає ціну, а покупець вже вирішує - влаштовує його чи ні), коли мова йде про продаж своєї праці.
Чому роботодавець має називати вам суму, яку він вам пропонує? Роботодавець на співбесіді має описати вам який товар він хоче отримати. Тобто - що саме він хоче щоб ви робили та що для цього він вам готовий забезпечити (яки повноваження, яки ресурси, яку команду тощо). Ви маєте подумати, чи можете ви із цим впоратися і назвати свою ціну.
Далі, роботодавець звичайно може дещо обговорити з вами - уточнити деяки деталі, деяки механізми гарантій, проміжного контролю результатів вашої діяльності, чи знов такиж поторгуватися, поплакатися на складну фінансову ситуацію, або запропонувати заміст частки зарплати якись опціони чи інши цукерочки…. то вже деталі.
Але свою ціну маєте називати ви.
Бо Ви - штучний товар. І я вашої ціни не знаю.
Бувають виключення.
Коли компані янабирає 30 або 100 співробітників на однакову посаду - 10 охоронців в супермаркет, 30 токарів 3-го розряду, 100 робітників на збирання суниці… Тут не йдетсья про купівлю конкретного фахівця, тут все просто - всі ставки мають бути однакові, а персона людини просто не має значення.
Інша справа - фахівець.
Агроном, інженер, прораб, архитектор, маркетолог, нач служби безпеки.
Хлопці та дівчатка - це ви маєте себе продавати.
Поцікавитися потребами покупця (що саме у нього “болить”, яки задачи йому треба закрити, чітко і переконливо пояснити чому ви вважаєте що ви з цим здатні впоратися і назвати свою ціну.
Я проадю свою роботу (послуги із агрономічного супроводу інтенсивних агропроектів) майже 30 років. До того продавав огірки, помідори та розсаду овочів. І жодного разу я не запитав клієнта “а скільки ви мені за це готові заплатити?”
І ніколи не запитаю.
Я сам вирішуватимему, скільки коштує моя робота. Не “зі стелі” буду брати цю цифру, а буду вивчати конкурентів, буду порівнювати свій рівень із їхнім рівнем, буду вразовувати купу додаткових факторів, але ціну завжди буду називати я!
Це не значить, що я ніколи не відступлюся від тієї ціни, що я назвав.
Я не гтовий торгуватися так, як Собакевич із Чічіковим (до речі - найкраща екранізація на мій погляд)
https://youtu.be/3KrJnSwI5hA?si=IK8uEYpeWofUNtos&t=1697
Але я можу, або поступитися незначною частиною суто заради того, щоб мій візаві відчув себе переможцем :), або погратися у компроміси
“- А можна за три а не за пʼять?

  • Можна, але меншого розміру!”
    Головне ж в тому, що справжню ціну своєму товару (а послуга - це теж своєрідний товар), знає тільки його власник.
    І якщо ми вже навчилися, продаючи свою квартиру не питати у покупця “Скільки дашь?”, то давайте і у роботодавця не питати “Скільки ж ти мені будешь платити?”
    Бо таке запитання характерне для “людини процесу”, Ти мені плати 1000 доларів а я щось там тобі на цю суму напрацюю….
    Людина результату так не робить. Вона у будь який ситуації швиденько собі в голові промальовує що саме, як та якими зусиллями вона буде робити і що саме за її планом вона зможе зробити. І може саме це зформулювати і так само нескладно назвати на це ціну.
    Так діють “люди результату”.
    А саме на них завжди буде максимальний попит.