Спасибі Кольту за победу рецензію!
Подивився я The Drama (Просто не хочеться згадувати дебільну версію перекладу назви).
Хто боїться спойлерів - не читайте, хоча як на мій погляд, ніяких спойлерів в тому що я пишу немає (якщо спойлером вважати “а вбивця там - шофер” а не щось на кшалт “яки ж потворні сукні носить Ема!”).
Головна драма цього муві - чи є злочином (хай не в кримінальному кодексі, а в моральному сенсі) планування злочину?
Як на мій погляд - ні в якому разі!
Є така штука - сублімація. Випускання пари, просто кажучи. Вона може мати різні форми, наприклад японці купують ляльку із обличчям свого керівника, або премʼєр міністра та лупцііють його по пиці палкою, заміст того, щоб йти на майдан та палити покришки.
Хтось настраждавшись від сволоти начальника, який його принижував та тиранив весь день, повертається додому та матюкає дружину чи дитину, або смачно прикладається чоботом до кішки або собаки, яка під ноги вскочила.
А хтось вгамовує свою нервову систему фантазіями “От я беру помповик, вдягаю чорну майку, малюю собі дві полоси на обличчі і спочатку кажу йому “На коліна мерзота! Ну що, тепер ти вже не такий страшний та рішучий? Допомогли тобі твої ляхи посади та охоронці? Догрався, паскудо? Спробуй тепер як воно - бути безсилим та безправним перед агресією!!!!” І як він розмазує шмарклі та сльози благає та скиглить, а ти …. ну тут вже можливі варіанти.
Вирішуйте самі - який варіант сублімації є кращим.
Особисто мені більш би сподобалося, щоб люди яких я (не помічаючи цього) доводжу до ненависті до мене, краще б вбивали та розрізали б мене на частки в своїх фантазіях, ніж накопичували тую пару доки кришку котла не зірве, або ніж виливали б ненависть до мене на своїх дітей чи дружин.
Абсолютно їбанута “гра” - розповідай щось що ти зробив в своєму житті найпоганішого. Треба бути повним дурнем, щоб так емоційно роздягатися в компанії приятелів по чарці (от хоч буду знати як перекладається “собутыльник”), і коли дівча розповідає як вона мріяла про шутінг, тому що її довели булінгом до межі, її негайно записують в нелюді.
А судді - хто???
Потвора, яка покинула хлопчика в лісі запертим в шафу і навіть не роозпвіла це його батькам коли вони його почали розшукувати!!! Так, вона зараз вам вчухує “я б сказала їм, якби вони не знайшли… “ - от тільки яки підстави є їй вірити в цьому?
Хлопець міг загинути сто разів до того, як вона на це наважитсья, та й простоу явіть собі - добу дитина сидить заперта у шафі у лісі. Вибачаюсь за натуралізм, випорожнююється під себе!!!!
І це звичайно дрібниці - поржали та перейшли до наступного!
Невже такі дрібниці можна порівняти із страшним злочином - дівча не купувала рушницю, не крала її, рушниця в них була вдома як у мільонів американців, вона просто тренувалася стріляти.
Так, в цей час вона уявляла на місці мішені пики тих, хто знущався над нею, доводячи її або до самогубства, або до шутінгу.
В законі є стаття “доведення до самогубства”, якщо не в законі, то хоча б в моралі має враховуватися і стаття “Доведення до шуттінгу”.
І якщо у разі реального шуттінгу, це максимум - розподіляє провину між вбивцею та тими, хто його до цього довів, то у разі, коли ніякого шутінгу не було, а була просто сублімація, фантазії - це абсолютно виправдовує дівчинку.
Що вона мала робити? Піти у секцію карате-до та навчитися ламати носи тим потворам? Просто терпіти? Чи вішатися?
Та пішли б ви нахуй, пани моралісти!
Мені шкода тую Ему двічи.
Шкода, що їй довелося таке пережити у дитинстві і шкода що вона полюбила такого чмошника.
Я вмію ставити себе на місце іншої людини.
Я спробував.
Я поставив себе на місце того слимака. Окей, моя люба, під келих абсенту розповіла всім що вона діяла так само як Ема. Що її ледве не довели до шутінгу, але на щастя вона вчасно зупинилася.
По-перше, я б пишався нею, що вона не на себе руки накласти хотіла, а думала про спротив! І саме про це я б їй і всім присутнім сказав би у першу чергу.
По-друге, я б сказав, що я розумію як їй було важко, але у чомусь воно і добре, що їй це довелося пережити, бо це загартувало її характер, зробило її сильною людиною, навчило її тримати удар.
По третє, я б сказав, що більш за все я пишаюся нею не тому, що вона у цій ситуації думала про спротив, а не про самогубство, а тому, що їй в її ті невелички роки вистачило розуму зупинитися! Це - неймовірний талант, якого так часто не вистачає дорослим, багатим та впливоим довбойобам! Проблемою для суспільства і для себе самих стають не ті, хто фантазує про пограбування банків, насильніцькі дії або шутінги. А ті, хто не задовольняється фантазіями та не може зупинитися на межі перед тим яко втілювати їх у реальність.
Ота сука кривоноса - не змогла зупинитися. І заперла хлопчика у шафі, прирекаючи його на страждання.
Ема - змогла.
І кривоноса сука їй того не пробачила.
І той слимак, в якого навіть член не встає - не пробачив.
Вибачте за натуралізм, але це взагалі пиздець! Я б в свої 60 не мав би проблем із ерекцією у ліжку з такою сімпатичною лялечкою, хай би вона мені доповіла що у доктора Менгеле санітаркою працювала. Я б спочатку довів би до кінця те, що почав. а потім вже зателефонував би у Моссад, якщо я вже такий принциповий.
А у нього не встає….
Ну просто ідеальний образ сучайного євроімпонента! У всіх сенсах цього слова.
Вибачте!
Вибачте насамперед за те, що пишу цю “рецензію” не додивившись фільм до кінця.
Зупинився на 59-й хвилині.
Бісить просто!
Хороший фільм!
Дякую, пане Кольт!