Зарегався я ще раз у ФБ
Чисто почитати. І не пожалів. Чудове ессе надибав від Warden Null.UA.
Чому пропагандистам краще забути про Північну війну
Коли з екранів телевізорів вкотре починає мовити якийсь ручний пропагандист із надутими щоками і заявляти: «Та ми можемо воювати десятиліттями! Он, Петро Перший зі шведами 21 рік рубався - і нічого, Імперію побудував! », Хочеться просто покрутити пальцем біля скроні.
Серйозно? Ви реально хочете цим пишатися?
Давайте розкриємо цей історичний «тріумф», яким нас так старанно годують. Без сусальної позолоти. Жорстко та за фактами. Бо якщо уважно подивитися на те, як протікала Північна війна, з’ясується, що це не історія великого подвигу, а хроніка фантастичного ганьби, жахливої ​​некомпетентності та м’ясних штурмів, що розтягнулися на два десятиліття.
РАУНД ПЕРШИЙ: Вагові категорії
Почнемо із бази. 1700 рік. На ринг виходять два бійці.
З одного боку – Росія. Величезна територія, населення близько 12-13 мільйонів людей. Нескінченний людський ресурс.
З іншого боку – Швеція. Населення… півтора мільйони. Півтора, його мати, мільйона! Це менше, ніж зараз мешкає в одному Новосибірську.
Тобто величезний амбал вагою 120 кілограмів виходить бити 15-кілограмового школяра і потім пишатися тим, що йому знадобився 21 рік, щоб школяр нарешті здався. Визначний успіх російської зброї нічого не скажеш.
БИТВА ПРИ НАРВІ: Як пробити дно з першого удару
Війна починається з епічного провалу. Російська армія (близько 35 тисяч осіб) іде брати в облогу шведську фортецю Нарву. Їм назустріч висувається шведський король Карл XII. Пацану на той момент 18 років. Вісімнадцять! У нього із собою близько 10 тисяч солдатів.
Що робить цей 18-річний швед? Він прилітає під Нарву в заметіль і просто втоптує в багнюку російську армію, яка перевершувала його в понад три рази. Російські генерали здаються в полон, армія в паніці тікає, втрачаючи всю свою артилерію. До єдиної гармати. Карл XII забирає всі обози, знамена і казну, а потім повертається до Росії дупою і йде воювати в Польщу, вирішивши, що з цими клоунами все ясно і вони більше не становлять загрози.
Петро Перший, до речі, поїхав із табору просто напередодні битви. Покинув війська і звалив. Геніальний полководець, що тут скажеш. І після цієї ганьби країні довелося плавити церковні дзвони на нові гармати. Не від великої індустріалізації, а тому що всю стару артилерію просто подарували 18-річному шведу!
ПОЛТАВА: Перемога чи просто математика?
Далі пропаганда зазвичай одразу стрибає до Полтави (1709 рік). О, велика перемога! Але будьмо чесними: як Петро її досяг?
Карл XII 9 років ганявся Європою за союзниками Росії, а потім чогось поперся вглиб чужої території. Російська стратегія полягала в тому, щоб просто спалювати свої ж міста і села під час відступу, залишаючи шведам випалену землю. Шведська армія замерзала, голодувала, хворіла. До Полтави дійшло виснажене, обірване військо, у якого навіть пороху для гармат майже не залишилося.
І ось під Полтавою Петро виставляє армію, яка перевершує шведів у кілька разів, сидить в укріплених редутах і розстрілює виснаженого супротивника. Так, перемогли. Шведська польова армія знищена. Здавалося б, усе? Кінець?
!(1)
** 12 РОКІВ ПРИНИЗЛИВОЇ МЕТУШНІ**
А ось тут починається найсмачніше, про що пропагандони намагаються не згадувати. Шведську армію розгромлено в 1709 році. Але війна триває ще, увага… 12 років! До 1721 року!
Півтора мільйона шведів уперлися рогом. У Росії не було флоту, щоб добити Швецію. І величезна країна, вичавлюючи зі своїх селян останні соки, 12 років намагається дотягнутися до Стокгольма. За ці роки Петро встиг влізти в Прутський похід проти турків (1711 рік), де його армію оточили, і він дивом уникнув полону, відкупившись хабарами і віддавши туркам Азов та флот на півдні.
Щоб змусити Швецію здатися, Росії довелося влаштувати банальний терор: будувати галери, пливти до шведських берегів і роками палити мирні прибережні села. Тільки в 1721 році, коли Швеція просто фізично закінчилася (у них уже пацанів 15-річних призивали), вони підписали Ніштадтський мир.
** ЦІНА «ІМПЕРІЇ» НА КІСТКАХ **
А тепер поговоримо про ціну цієї 21-річної м’ясорубки.
Населення Росії за час петровських реформ і воєн скоротилося, за різними оцінками, на 15–20%. Податки зросли в кілька разів. Людей забирали в рекрути довічно — це був квиток в один кінець. Села порожніли. Щоб побудувати флот і Петербург на болотах, туди зганяли сотні тисяч селян, які мерли там від тифу, цинги та холоду десятками тисяч.
Це була війна на повне виснаження власної країни. Петро випотрошив Росію до дна, щоб прорубати своє горезвісне «вікно в Європу».
** ЧОМУ СУЧАСНІ ПОРІВНЯННЯ — ЦЕ ДІАГНОЗ **
І ось тепер, у XXI столітті, сидить якийсь ситий депутат в італійському костюмі й каже: «Повторимо досвід Петра!».
Друже мій, щоб повторити цей досвід, у тебе для початку має бути демографія XVIII століття. Тоді в російській хаті баба народжувала по 8–10 дітей. Одного забрали на 20 років убивати шведів, другий помер від віспи, троє орють поле. Баби ще нарожають.
А що сьогодні? Країна в глибочезній демографічній дупі. Нація стрімко старіє. Народжуваність на рівні плінтуса. Кожного вбитого, покаліченого або просто висмикнутого з економіки 30-річного мужика замінити НІКИМ. Працювати на заводах нікому, інженери в дефіциті, економіка тріщить від кадрового голоду.
По-друге, технології. Петро Перший, попри всю свою тиранію, був одержимий Європою. Він їхав туди вчитися, тягнув звідти верстати, інженерів, офіцерів, ідеї. Він воював західною зброєю проти Заходу, щоб стати Заходом!
А що робить нинішня влада? Вона забиває це бісове петровське вікно цвяхами, відгороджується від світових технологій санкціями і повзає на колінах перед Північною Кореєю та Іраном, випрошуючи іржаві снаряди і мопеди-безпілотники.
По-третє, Швеція тоді воювала сама. У неї не було «Рамштайну», де 50 найбагатших країн світу скидалися б їй на озброєння. А сьогодні Росія намагається пересидіти на виснаження коаліцію, чий сумарний ВВП перевищує російський у десятки разів.
ПІДСУМОК
Пишатися 21-річною війною зі шведами — це розписуватися у власній історичній та військовій імпотенції. Це не приклад великої стійкості. Це приклад того, як бездарне планування і жага геополітичних понтів можуть загнати країну в нескінченну криваву багнюку.
І якщо вже пропагандони так люблять історичні паралелі, їм варто пам’ятати: Швеція після тієї війни назавжди відмовилася від імперських амбіцій, зайнялася собою, своєю економікою і рівнем життя людей. І де тепер Швеція з її інноваціями, Volvo, IKEA та рівнем життя? І де ті, хто продовжує погрожувати світу, сидячи на трубі з нафтою і пишаючись тим, що вміють нескінченно закидати сусідів трупами своїх же громадян?
Тож нехай краще помовчать про Петра. Якщо нинішня бійня триватиме хоча б половину від петровського терміну, від країни просто залишиться випалена демографічна та економічна пустеля, яку вже жодними переможними реляціями не прикриєш