Нейрослоп - хороший и поганий
Нещодавна Ойген, цілком справделиво відмітив, як сильно завоював соцмережі контент, у створенні якого брав участь ШІ.
На підставі цього він прийняв дуже дивне (як на мій погляд) рішення - відмовитися від озвучки своїх текстів. Але не само рішення є предметом обговорення, його контент - йому і вирішувати. Предметом дискусії тут має бути тільки аргументація.
!(1)
До чого саме тут претензія? До того що все це було “херней” ще на стадії текстового формату? Чи до того, що озвучку робив ШІ, а це некошерне, як ГМО? Чи може до того, що один й той самий голос використовується? Я не знаю, що саме так роздратувало Ойгена, але я так само як і він, помітів що ютуб останнім часом дуже сильно наповнюється озвучками ШІ.
Ось тільки це мене анітрохи не дратує, ба більш - я вважаю це дуже позитивним.
Я памʼятаю ютуб до епохи ШІ.
Засраний абсолютно “шкіряним слопом” - Арестовичами, Фейгиними, Кацами, Світанами, Гордонами, Янинами Соколовими, Шариями, дядьками із огірками в дупі, мільонами маловідомих пустозвонів.
І навіть уся ця банда виробників інфосміття із появою ШІ отримала можливість хоч трохи підняти рівень своєї маячні. Бо їм доводиться хоч якось конкурувати із ШІ контентом (який би той ШІ контент на сьогодні не був ще далекий від досконалості).
Тож, засміченість “херней за вмістом” - це було властивостю ютубу завжди, не кажучи вже про Тік-ток чи інстаграм.
Та що там соцмережі -увімкнить ТБ та послухайте телемарафон півгодинки, або радіо “Байрактар” спробуйте - там кожна друга пісня “намалююхуй”.
Це не проблема соцмереж і не проблема ШІ, це проблема нашого суспільства (наше - це не тільки українське, це нажаль загальносвітове).
І тут нема приводу для розпачу, достатньо просто мати фільтр - а адекватна соцмережа (на відміну від радіо о ТБ), таки фільтри має - стрічка підписок у ЖЖ, або дуже ефективна система фільтрації по тегам на Пікабу (коли можна призначати пости із якими тегами тобі не будуть показувати).
Переходимо до другого - вузький асортимент голосів на озвучці.
Так, я помітив що багато різних каналів розмовляють одним голосом. Але я і досі помічав що аудиокниги різних авторів та різної тематики озучують одни й ті самі актори. Чи це є погано?
Я послухав як Акунін та Віктор Суворов самі озвучують деяки свої книжки….
І зробив висновок - хай краще вони і надалі доручають це пану Клюквіну чи Чонішвілі чи навіть тому самому ШІ, який зараз озвучує більшисть ютубів.
А ще я кілька разів слухав Мітріча на ютубі. Мітріч багато років веде навчання і дуже багато часів вистуає перед людьми. Але його ютуби можна вмикати тільки якщо в тебе безсоння і тобі терміново треба заснути. (Я до речі цей метод реально застосовую із неймовірнийм успіхом - 100% гарантія заснути як ввечері, так і вночі якщо прокинувся від кошмару чи прильотів).
Ну і скажить мені, що краще - коли розумна людина доносить свої думки до авдиторії за допомоги ідеально поставленого голосу професійного актора чи намагається сама гратися у “и швей и жнец и на дуде игрец” із закономірним результатом?
Але залишається ще одне питання - а навіщо взагалі озвучувати?
Текст читається набагато швидше, до того ж ми так часто цитуємо “Ті, хто читають книги завжди будуть керувати тими, хто дивиться телебачення”. А аудіоформат, він все ж таки жесь посередині між цими крайнощами. То ж навіщо нам копроміси? Розумна людина може просто читати!
Для мене так воно і є. Я віддаю перевагу читанню ніх прослуховуванню.
Але є виключення.

1. Коли я в дорозі. За кермом, або йду пішки, або сильно трясе та розхитує. Читати може бути незручно.
2. Коли я щось роблю руками. Готую їжу, тягаю гантелі, прибираю…
   Навіщо мені втрачати так багато часу надарма, коли можна паралельно послухати щось цікаве або корисне?
3. Коли книжка нудна і я не можу себе примусити її прочитати. Можливо це стосується тільки таких як я, із певними проявами СДВГ, але якби не аудіоформат, я б ніколи не прочитав (тобто прослухав) “Доктора Живаго”, “Ідіота”, “Осінь патриарха” тощо.
   Але це про книжки. А ми тут про пости та підкасти.
   Там все так само.
   Не всі і не про все здатні писати так, щоб не відірватися коли читаєшь. Не дарма в мережі термін “длиннопост” став стигмою- попередженням-вибаченням.
   Тому аудиоформат, це дуже добре, це відкриває можливість збільшити авдиторію тих, до кого ти можешь донести свою думку.
   Щодо ШІ відосиків в ютубі - дуже багато таких наразі виходить по історії, палеонтології, фізика-хімія-біологія-астрономія…. Нічого тут поганого не бачу, навіть якщо і текст генерував ШІ і озвучував ШІ. Бо якість ціх текстів та озвучок на три порядки перевищує рівень того, що може надати середній вчитель середнього містечка.
   І залишається розглянути ще з одного боку - чи добре що це є озвучка текстів, а не живе спілкування, не екпромт?
   На мій погляд - дуже добре. Колись, багато років тому, я вперше сів писати статтю для агрономічного журналу на тему, яку я дуже добре знав і розумів.
   І виявилось що це я тільки так думав, що я її добре знаю і розумію.
   Бо як тільки я почав намагатися систематично викласти свою точку зору, мені негайно знадобилося багато чого уточнити, перевірити, доповнити….
   Тоді я і зрозумів, що пишучи таки статті я не просто когось чомусь навчаю, я ще й збільшую якість своїх знань, приводячи їх до системи.
   Тому для мене відео, що є озвучкою якогось тексту нічим не гірше за подкаст із живим інтервʼю чи гострою дискусією.
   Це різні інструменти навчання і всі они доречні та потрібні.
   А яку саме роль вигравав ШІ на єтапі підготовки або вироблення цього відео - мені байдуже. Навіть смішно про це думати.
   Як смішно мені читати надписи “Без ГМО” - тому що мене цікавить результат а не процес.
   Мене цікавить, чи є продукт корисним для мого зроровʼя чи ні, а із ГМО він вироблений, чи на “органічноому лайні” - нецікаво взагалі.
   Мене цікавить чи є ця інформація обʼективною, правдивою, чи є логічними висновки яки з неї робляться, і мені байдуже, писав це друг чи ворог чи штучний інтелект.
   ШІ - не щось неприродне, інопланетне. ШІ навчався на тому, що писали люди. Він є концентрацією людських знань та думок. А, як казав Воланд, “Люди завжди залишаються людьми. Люблять гроши, легковажні, квартирне питання їх псує, але і жалість інколи стукається в їх серце”
   ШІ помиляється - а люди не помиляються? ШІ інколи несе маячню, а невже серед людей мало тих, хто несе маячню?
   Багато-багато років тому, коли зʼвилися тільки перші росточки того ШІ я писав в своєі статті ““Пациент скорее мертв”. Искусственный интеллект на фермерском поле.”
   !(2)
   Тобто, якщо ШІ буде навчатися у всіх людей одразу, він буде дзеркалом поглядів середньої людини.
   Серьозні професійні моделі мають навчатися тільки у фахівців, спочатку перевіряючи рівень компетенції “вчителя”
   Але це не для масового продукту.
   Я, як агроном, можу сміятися над імбецильними порадами ШІ “якщо у вас захворіла герань то поливайте її розчином цукру та йоду”, але 95% населення Землі тільки таку імбецильну пораду і готов сприйняти. І якщо їм надати пораду професійного рівня “Причиною ураження можуть бути грибкові, бактеріальні, фітоплазмові хвороби або ураження фітопаразитичними нематодами і вам треба зробити аналіз на оце і це, а потім відповідно до результатів аналізу провести обробіток препаратами тріазольної групи у суміши із стробілуринами”, то того, хто таку пораду надасть відправлять у пішоходну еротичну подорож, незалежно від того - людина це буде або ШІ.
   Так само і на радіо. Як можна вимагати від “радіо Байрактар” щоб воно транслювало “Севільського цирюльника” чи Окуджаву, гроши на рекламі радіо Байрактар заробляє як раз на тих, хто раніше слухав “Сектор Газа” а зараз перейшов на наш, патриотичний “намалююхуй”?
   Тому тільки фільтри, тільки сегрегація. Богу-богово, кесарю- кесарево а слюсарю- слюсарево.
   І немає жодної різниці, зроблено це людиною, чи штучним інтелектом. Аби зроблено було якісно.