HR
Я ніколи не мав справ із HR-ами. Ані як найманий працівник (бо я таким ніколи не був, не рахуючи перши три роки роботи у колгоспі агрономом ще в часи СРСР), ані як роботодавець. Вони мені просто не були потрібні. Хоча перед війною в мене в моїй мережі компаній було більше 90-та співробітників і питаннями пошуку кадрів та їх навчання ми займалися дуже серьозно.
Співбесіди із агрономами я проводив особисто сам, співбесіди із бухгалтерами проводив мій головний бухгалтер, співбесіди із прибиральницями - моя секретарка. І мене така система влаштовувала.
І маю визнати, я ніколи собі не міг уявити, як це одна людина, що не має фахової освіти в той темі на яку приймається кандидат, може його оцінювати.
Ті HR-ри, кого я бачив у соцмережах, моєї поваги до цієї професії не збільшували. Майже всі вони виглядали класичними інстаграмками - “Дякую всім учасникм івенту за чудовий тімбілдінг, всі мої філінгси виклала в сторіси” - вибачте, але це блювота.
Коли мене Мета забанила пожиттєво у ФБ, я навіть у лінкдин зайшов, але швидко помітив, що саме там і є головне кубло HR-рів, там вони спаровуються та розмножуються. Що і привело Лінкдін до сумного фіналу - він наразі ще більш мертвий ніж російський ЖЖ.
Але, я ніколи не висловлював свої оцінки, бо не можна так “не читал, но осуждаю”, якщо я із HR-ми не працював ніколи, то може я просто чогось не знаю, або не розумію.
Тому і цікаво було послухати оцей веселий, я на мій погляд, дуже чесний огляд ситуації із цими особами.
Якщо хтось більш досвічений побачить тут якусь неправду - буде цікаво послухати ваши заперечення.
https://youtu.be/wNihFVbxHts?si=142qRhQJ5u_svDIs
UPD: Додивився до кінця. До слів “Якщо ви ніколи в своєму житті не шукали роботу, то ви найщасливіша людина у світі!”
Ну просто мед із маслом на мою душу :)
Панове, будьмо підприємцями! Тільки вони по справжньому вільні та незалежні люди!