“Чий Крим?”
На цей раз відповідь на це питання має дати Зеленський. Здається мені, то буде непроста відповідь. Особисто моя позиція (позиція людини яка народилася та виросла в Криму, кримчанина у третьому поколінні, а головне - громадянина України, який здав справжні іспити на громадянство) - цього робити не можна. Не тому, що без Криму не буде України - то маячня. А тому що це буде потужний стимул для Путіна і оркостану в цілому на подальше продовження агресій. На ту саму “войну для наших дітей”.
Тільки дурень повірить що орків задовольнить Крим в ситуації коли Україна контролює “внесені в конституцію Запоріжжя та Херсон”.
Але це моя позиція поки я не Президент.
А от що б я робив на той посаді - тут непросто відповісти.
Я не знаю всіх розкладів. І мене дуже засмучує як швидко Зеленський “здав назад” після тої сварки у Оральному кабінеті.
Як би там не було, а два покидька поводили себе по хамськи, ображаючи не стільки Зеленського, а країну, яку він уособлював і армію, яка ту країну захищає. Нічого образливого для них Зеленський не сказав, а вони повели себе як тварюки - вигнавши його із зустрічі фактично тільки за те, що він у чомусь не погодився із їх точкою зору.
Але не пройшло і тижня і Зеленський здувся. Незрозуміло, чому так швидко - не було на фронті нічого такого, щоб реально на це його спонукало - не відключили нам Старлінки та й на мою думку і не відключили би. І зараз він швиденько приймає будь яки пропозиції та вимоги Трампа (ну от хоча б це добове перемирʼя, яке я вважаю абсолютно правильним, але не схоже щоб його вважав правильним Зе - більш схоже що він просто не зміг відмовитися).
Я не знаю чому це відбувається, я взагалі не знаю їхніх розкладів. Але за 30 років керівництва компанією я дуже хорошо навчився тому, що відповідальний керівник не завжди мае можливість поводити себе так, як має можливість поводити себе простий солдат чи офіцер. Мужність солдата - йти на смертельний ризик втрати життя, мужність керівника - йти на ризик втрати посади та репутації заради збереження життів своїх солдат. Як це зробив колись Манергейм. Як це роблять кращі наши командири на цій війні. І буває втрачають посади, коли всуперечь вимогам всіляких Содолів віддають наказ відступити у безнадійній ситуації не дочікуючись поки в мішку без належного постачання БК загине 90 відсотків підрозділу.
Тому і тут я не знаю, чи є якись резони, чи якись обʼєктивні загрози, яки могли б спонукати Зе зробити те, що нібито вимагає Трамп. Хочеться вірити що їх немає.
Але якщо припустити щось неймовірне - типу що Трамп погрожує офіційно приєднатися до союзу РФ- Іран-КНДР і почати бомбити Україну “Томагавками” якщо Зеленський не погодиться визнати Крим россійським - у будь якому разі це не можна робити так як пишуть тут - до перемовин.
Вже і без того дохріна чого злили в унітаз ще до перемовин (і невступ до НАТО і багато чого іншого) - треба якось вже повчитися у Путіна - він до початку перемовин продовжує нести маячню про свої хворі фантазії “віддайте мені Херсон та Запоріжжя, тому що інакше я їх ніколи відвоювати не зможу а я ж здуру їх до своєї конституції вписав” При тому що всі добре знають, що тая конституція для нього - туалетний папірець. в якому він хочь завтра напише що не тільки Херсон, а й Ростов чи Самара - навічно передаються Україні - і жодна свиня в РФ не хрюкне, бо залякані і рота відкривають тільки по команді. А хто хрюкне - того не почують, бо всі ЗМІ під контролем.
Я певен що для Зе у будь якому разі це буде вироком. Але тільки у разі якщо він реально хоче йти на посаду ще раз. Але у нього завжди залишається можливість після чогось подібного просто піти з посади. От тільки Пороша чіпати зараз не варто. Бо якщо Пороша гнобити, то йти доведеться вже не з посади, доведеться тікати з країни. Бо хочь до Пороша і є претензій вагон, але до Зе і його команди вже накопичилося караван вагонів.
Тож навіть якщо щось там є якись резони не відмовляти Трампу - офіційно треба відмовляти, але відмовляти дипломатично. Просто пояснити тупому Трампу що всі ці речі мають обговорюватися на перемовинах, а не зливатися до початку перемовин.