“Безробіття амбасадорок”
От не хочу виглядати старим ворчливим дідом, чесно. Але як же ж воно зачепило!
Дуже симпатична дівчинка, освічена та ще й розумна, активна, я навіть співчуваю їй у ций ситуації, але…. читаю подробиці і роблю зовсім інши висновки і бачу зовсім інши причини її проблем, ніж журналісти BBC.
Щоб розібратися в усьому цьому, треба поставити себе на місце роботодавця. Мені це не важко, бо роботодавцем я був завжди, починаючи аж із 1990-го (коли формував бригаду для закладки сада на крапельному зрошенні у колгоспі імені Чапаєва в Криму).
Давайте ж почитаємо разом:
! (1)
Повний текст тут: https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cede736dw80o

  1. Ця чарівна україночка дуже мріяла стати Президентом України (і навіть зараз мріє) і саме тому вона …. “втікла з України на початку повномасштабки і навіть думки не має повертатися”. Дуже розумне і логичне рішення! Саме ж так і можна стати Президентом України! BBC не пише, де ця лапочка жила - чи в Харкові чи в Херсоні чи в Київі, але як би там не було, а втікла вона не в Ужгород чи Чернівці (і тим більше не в село якесь) куди майже ніколи нічого не “прилітає”, а одразу із запасом втікла - аж до Великої Британії.
    Я не засуджую, борони Боже. Але в мене виходить що ця маленька красунечка або не так вже і мріє стати Президентом України, або вона така дурненька, що не розуміє того, що обрала найтупіший шлях до своєї мрії.
  2. Резюме вона подає і на роботу в політиці і в бізнесі і на посаду баристи….. І тут не засуджую, але і не розумію. Для мене завжди було найважливішим займатися тим, що я люблю, що мені подобаєтсья. Я навіть у найскрутніший ситуації не пішов би на роботу у органи влади, поліції, у ТЦК - я не готовий продавати душу дияволу та “звільнятися від химери, що йменується совістю”. Але якби я був з тих людей, єдиними талантами яких є “«…Явиться помолчать, пошаркать, пообедать, Подставить стул, поднять платок»” - то я б, звичайно, влаштувався би до політиків або на держслужбу і холуйством (а у випадку із симпатичними дівчатками ще й деякими іншими інструментами) просувався б так само, як вони там всі і просуваються. Але у бізнесі мені б не було чого робити і чого ловити (часи секретарок, яких брали саме за ці якості вже минули). Тож треба б їй бідолашній якось визначитися. Проблема не в ницісті посади баристи, проблема в тому, що посада баристи не є сходинкою ані на шляху до політикині, ані на шляху бізнес-вумен, і взагалі не на якому шляху. Це просто робота. Не більш і не менш заслуговуюча на повагу ніж будь яка інша. Але ніяк той “досвід” не допоможе стати ані Президентом України, ані бізнесвумен.
  3. І що, бляха, таке “подавати резюме на посаду в політиці”???? В який саме? Тобі, дитинко похрін - або ан республіканців, або на демократів? Без різниці - чи на лівих чи на правих, чи СДПГ чи на АДГ працювати? У такому разі я дуже радий, що тебе нікуди не беруть. Бо таких продажних та безпринципних у політиці нажаль, вистачає.
  4. Але ж у дівчинки є резюме. І досвід роботи! Ну як, “роботи”…. Працювало це сонечко у ООН. Набиралася досвіду у тих імпотентів, як ніхера не робити з того, для чого твою структуру створили, тільки писати папери пачками, та заміст реальних справ плодити пустопорожні “резолюції” на яки всім начхати.
    Як ви гадаєте, панове - могли ці нероби та імпотенти навчити нашу красунючку чомусь хорошому?
    От і я так думаю, що не могли. І мабуть ті роботодавці, яки на її резєме не відповідали зі мною були згодні.
  5. Освіта в неї теж цікавенька…. І бізнес вона вивчала і право і врядування і децентралізацію…. Ну от як тут не процитувати класика: “Мы все учились понемногу чему нибудь и как нибудь”!
    Я, на відміну від багатьох, ніколи не вважав всі ті “дві вищих освіти” чи “три вищих освіти” ані плюсом до резюме, ані ознакою великого розуму. Для мене це або ознака нещасної людини, яка не змогла вчасно розібратися до чого саме її тягне, або ознака дармоїда, який роками висить на шиї батьків, маскуючи своє небажання працювати своїм “вічним студентством”.
    Політику не треба додатково навчатися бізнесу в університеті, а бізнесмену навряд чи знадобиться освіта із врядування та прости господи “децентралізації” (яка сволота взагалі придумала такий факультет???!!).
    Щодо права, то його треба вивчати або серьозно, або ніяк. Суддя-недоучка анітрохи не кращий за лікаря-недоучку, а якщо дівчинка просто хотіла отримати загальне уявлення про право, то на третій десяток 21-го сторіччя для цього не треба витрачати роки у Кардиффі, я не навчався на юридичному навіть заочно, але нечасто зустрічаю юристів у своїх клієнтів, яки можуть знайти якись вади в тих договорах, що складаю я сам ( а в мене не існує поняття “типовий договор”, для мене договор - це Статут, за яким я і мій контрагент діємо, в ньому немає жодного пустого та формального пункту, як і у подальших наших відносинах не буває і жодних ситуацій, яки б не були договором передбачені).
    Я розумію, що дівчинка-підліток усього цього знати та розуміти не могла. Або батьки бідолашну не на той шлях направили, або наслухалася дурнів із дурними порадами. Але це не біда, 20 років, це саме той вік, коли ще можна робити помилки і виправляти їх.
    Головне, вміти їх визнавати. Не слухати оту “Лену-Захара” (авторку статті), яка несе всю цю маячню, про “ШІ, який відсіває”, а у будь який ситуації причини своїх проблем шукати у собі, у своїх особистих помилках.
    Бо це єдиний варіант, який призводить до конструктивних рішень.
    До Лени-Захара в мене окремі питання є. Я знов таки не знаю, чи вона у Британії живе чи в Україні, зі статті я зрозуміти цього не можу, бо із одинаковою впевненістю вважає себе експерткою з цього питання по обох країнам…
    А я у Британії давно не був. Тому про Британію помовчу. А от щодо України скажу, що херню пишуть і Лена і Захар і Мохаммед
    Це дурний штамп про те, що “молодь не беруть на роботу тому, що в неї немає досвіду та достатніх професійних навичок”.
    Це НЕПРАВДА! Якнайменше - для бізнесу.
    Я сам завжди охоче брав на роботу молодь. І маже всі мої клієнти агросупроводу готові брати на роботу молодь. І не вимагають від випускника університету ані досвіду роботи ані якихось там “навичок”.
    Але ж хоча б знання продемонструвати той випускник має. Так?
    Так.
    І ви думаєте, що всі вони на це здатні?
    Ну так я вас розчарую.
    Не 27% (про яки пише Мохаммед), а 88% випускників аграрних університетів не мають навіть мінімальних знань, яки потрібні для виконання функцій найзадрипанішаго агронома чи бригадира.
    Я сам особисто проводив (і зараз проводжу) десятки співбесід на рік (для себе і для господарств клієнтів).
    Знаєте як лояльно я це роблю?
    Перше питання: В університети ви вивчали багато наук. Оберіть ту, яка була вашою улюбленою, яку ви вивчали глибше за все і знаєте найкраще.
    Друге - ви обрали плодоводство. Але воно включає в себе помологію, захист плодових від шкідників та хвороб, формування дерев, живлення та розмноження плодових - навряд чи ви знаєте все однаково глибоко, оберіть що саме ви знаєете краще за все.
    Третє питання - ви обрали захист плодових. Оберіть будь яку плодову культуру, захист якої ви знаєте найкраще - яблуня, черешня, персик, ще щось?
    І тільки після того, як назвали “яблуня” я задаю питання - напишить мені 4 основних хвороб яблуні та стільки ж основних шкідників та опишіть їх хоча б коротко.
    88%
    Я не перебільшую.
    88% після такого лояльного підведення на це нездатні!!!!!
    Не те щоб підібрати правильний засіб боротьби із тим шкідником, або цикл розвитку описати чи класифкацію, а просто назвати (ні не на латині, це ми таки були дурні, що латин вчили за що я і досі викладачам вдячний, а на рідній мові) - і не можуть назвати!!
    До чого тут “відсутність досвіду та навичок”????!!!!
    А тепер вгадайте, що я чую від того випускника у цей “момент істини”???
    Правильно - я чую одну й т саму фразу:
    Я швидко навчаюся.
    Певен, що і Карина цю фразу знає та вживає, недарма ж вона найняла “карʼєрного наставника”.
    Але я людина пряма і одразу запитую - “Хто це тобі сказав? Ти навчалася пʼять років і нічому не навчилася, з якого переляку ти вирішила що ти “швидко навчаєшься?”
    Я готовий навчати своїх співробітників, я це роблю дуже якісно дуже швидко і із задоволенням. І для себе і для моїх клієнтів.
    В мене виросла вже чимала “плеяда” тих, кого я навчив і я цими людьми пишаюся.
    Але це інши люди. Не генії і не трудоголики. А просто люди із нормальним рівнем відповідальності, самоповаги і поваги до того, хто ділиться із тобою знанням, а також до того, хто платить тобі чесну зарплату, очікуючи отримати за неї чесну роботу.
    Це я не про Карину, Карина, схоже, хороша дівчинка - мені дуже торкнуло, що вона он намагається якись свій маленький бізнес робити - піджаки перешиває….
    Без жартів, я поважаю будь який бізнес. Це мабуть для мене стало б головним “плюсом” у неї в резюме - набагато більшим ніж всі ті “ООН” та “Кингс Траст” де вона була прости господи “амбасадоркою”.
    Якби Карина мене запитала, я б їй порадив на піджаках своїх для початку і зосередитися. А там, якось може і від піджаків на вечірні сукні перейде і стане новою Коко Шанель. Бізнес, це щасливе життя із чистою совістю та повагою до себе. Ні в якої політиці або всіх тих ООНах цього людині не світить.
    Тому що коли ти займаєшься бізнесом, то твій успіх залежить тільки від тих людей, яки платять тобі гроши за те що ти робишь. Їх не цікавить - яка в тебе національність, чия ти донька чи племінниця, або коханка, їх цікавить тільки одне - наскільки якісний товар чи послуга виходить із твоїх рук та народжується у твоїй голові.
    І вони оцінюють тебе обʼективно. Своєю трудовою гривнею чи фунтом стерлінгів, яки віддають тобі добровільно і без примусу.
    Тому я не дуже переживаю за Карину. Вона ще зовсім молоденька і в усьому цьому розбереться і свій шлях до успіху знайде.
    Тим скоріше, чим скоріше перестане слухати отую Лену-Захара Мохамеда, яка заміст того, щоб дівчині пояснити прості та зрозумілі речі, розпустила шмарклі звинувачуючи весь світ в тому, що дівчинку яка до 20 років ще навіть не встигла визначитися чого вона взагалі в житті хоче, не хочуть взяти на посаду Президента України, незважаючи на те що вона так про це мріє :)