Узбекський “Вестерн Юніон”
Так це називалося у 2015 році, коли ми почали вести консалтинговий бізнес в Узбекістані.
Країною правив Іслам Карімов, національна валюта була дуже знецінена, без жартів - на базарах її важили на вагах, кидали пачку купюр на ваги, щоб не перераховувати. За зарплатою людина приходила із великою валізою, а щоб фермер міг відвезти зарплату робочім на поле, був потрібен якнайменше пікап.
Але головна біда була не в девальвації, а в існуванні трьох курсів валюти. Офіційний курс долару (за яким держава його купувала у громадян та підприємств) - 2300 сум та 12 теінів (на той час народ вже забув як тії теїни виглядають), реальний курс на чорному ринку 4 500 сум за долар, та курс, за яким підприємець міг би купити у держива долар, щоб щось купити за кордоном - він був настільки нереальний, щоб в усій країні не знайшлося дурнів, яки б захотіли тії долари купити (десь за 6 000).
Керімов робив все, щоб жодного долара не випустити із країни - всі, хто заїжжав в Узбекістан, вказували в декларації - скільки валюти завозять і в момент виїзду перевірялося, що виїжжаєшь із меншою сумою, ніж заїжжав. Дуже часто обшукували речі, щоб знайти заначку.
!(1)
І все ж таки всі пристосувалися і знайшли методи все це обходити. Бізнес - свої методи, громадяни - свої.
Бізнес робив так: кожен підприємець в Узбекістані мав крім своєї фирмі внутрі країни ще одну фірму за кордоном - наприклад у Швейцарії чи Туреччіні. Хоче бізнесмен купити сівалку в Італії? Його турцька фірма купує її за 12 000 евро, а потім продає її його узбекській фірмі за 20 доларів (звичайно чиновник певного рівня отримує хабар припустим 500 доларів, щоб не звертати увагу на таку вартість), потім той самий бізнесмен хоче продати свої яблука в вічноголодну Рашку - для цього він продає їх своїй швейцарській фірмі по 10 доларів за тону, а вона вже перепродає в Рашку по 1000 доларів за тону. Узбекський чиновник знов отримує свої 500 доларів.
Тому саме в цей час мій банк дуже дивувася бачачи мої договори в момент отримання платежів. Бо за ними виходило що я консультую і Швейцаріїю і Велику Британію і Нідерланди :) як їм правильно фрукти та овочі вирощувати :)
І до речі…. дефіциту бажаючих прийняти участь у цих схемах в Західній Європі не було ніколи. Це для тих, хто вірить в казочки про “законослухняних європейців” :)
Ну а для простих людей існував “Узбекський вестерн юніон”. Виглядало це так:
Якщо мій клиєнт хоче розрахуватися зі мною за серпень місяць, то він зустрічається у Самарканді із умовним Шавкатом, а я у Київі в той самий момент зустрічаюсь із партнером Шавката - Азізом. Азіз та Шавкат набирають один одного на “вайбер” і коли мій клієнт дає 4040 доларів Шавкату, в той самий момент Азіз дає мені у Київі 4000 ровно.
40 доларів - закона комісія за транзакцію.
Працювало у обидві сторони, навіть у мультивалютному варіанті.
І так буде завжди. Бізнес не буде терпіти несправедливу садистьску систему оподаткування. Щоб там не придумували собі ті потвори із банди Гетьманцева, але рішення буде знайдено.
Погано буде тільки для держави. Бо коли система оподаткування розумна, податки йдуть до бюджету (звідки їх та сама банда все одне краде, але то вже інша проблема), а от коли Гетьманцев розійдеться не на жарти, то всі ті “комісії” будуть лягати в кишені криміналу та чиновників на місцях. І це ще гірше, ніж коли чиновники розкрадають бюджет після його наповнення.
По інакшому не буде. Ну от просто не буде такого, щоб бізнес працював в нуль чи в збиток, тому що влада наша така ненажерлива.
Тому що ми не раби.

P.S. До речі, новий Президент, Мірзійоїв, першим же своїм указом встановив ринковий курс валюти та вільний її обіг. І “комісії” потекли до бюджету. сподіваюсь і ми дочекаємось свого такого ж “нового”.