Чому я тут і щоб я тут хотів бачити

Зазвичай я не сиджу в соцмережах годинами, але вони для мене давно стали важливою частиною життя. В мене достатньо спілкування офлайн, але онлайнове - є важливим доповненням. При цьому я дуже перебірливий як у першому так і у другому. Саме тому я ніколи не міг прийняти "твітер" з його огризками у дві строчки. Лаконічність може і сестра таланту, але мабудь тільки таланту розмови гаслами, мемами та штампами. Я такий стиль не спримаю.  Щоб і від кого б я не почув, я завжди чекаю на пояснення висловленого. І всі ці пояснення я профільтрую через свій розум, якщо в мене на це вистачить компетенції, а якщо не вистачить, то пошукаю і альтернативні думки і буду намагатися розібратися де правда а не ні, порівнюючи глибину, правдивість та якість аргументації.  А це, скажемо відверто - не твітер. І не Тік-Ток з інстаграмом. Більш-менш мене влаштовують  фейсбук та Телеграм.  Ще більше - ютуб (правда більшисть відео на ньому я не дивлюся а слухаю у фоновому режимі за кермом чи  під час інших справ і на збільшеної швидкості).  Багато років мені було зручно в ЖЖ - там майже ідеальні можливості для оформлення текстів і чудова можливість формувати свою стрічку авторів.    Але ЖЖ давно і повільно вмирає. І смердить мертвечиною, як той самий "дядя самых честных правил" поруч з яким кожен мимоволі думає одне "коли вже чорт тебе візьме!?"    У Вайнеровський "Эре милосердия" старий сусід каже "старикам не треба жити разом, вони мають жити поруч із молодими". Він був абсолютно правий. Навесні 22-го я опинився разом із 30-ти та 40-ка річними і сам не помітив як став таким як вони.  Тому я спробую тут. На новонародженому проекті. 
Яким би я хотів його бачити? Зручним для дописів та читання, з мінімумом обмежень для творчості авторів.     Хотілось би щоб це було місце для спілкування саме тих людей, яки реально вміють і бажають обговорювати події (а ще важливіше - і ідеї) не відправляючи опонента туди, куди сьогодні тут запропонував відправляти прибічників Трампа пан Ібігдан, а шукаючи контраргументи і свої доводи. Наприклад так, як робить це пан Любарський. І як намагаюся робити я сам.    Я б хотів щоб сюди перейшли ті розумні і цікаві люди, яких я звик читати у інших мережах (бо передивлятися їх всі - на це я точно часу не знайду)  - але для цього цю мережу ще треба сильно добудувати....    А ще є моменти, у яких мені хочеться протилежних речей. Я хочу щоб тут було якомога менше цензури, але одночасно я не хочу, щоб це місце перетворилося на помийку для тролів (неважливо з якої ботоферми - з Лахтинської чи за Банковської). Сподіваюсь що автори знайдуть правильний баланс. Думаю, що розумним було б якомога точніше  і детальніше зформулювати правила за якими це буде робитися. Але це буде все одне непросто. Із всіх реформ, найскладніша - судова реформа (щодо нашої країни я і досі не уявляю собі як її реально можна провести, що вже казати за соцмережу :)) 
У будь якому разі, мені подобається та сміливість та рішучість з якою автори пішли на цей крок. Бо я  - бізнесмен (все своє життя, не рахуючи останні три роки) а бізнесмени не полюбляють монополію. Вони за конкуренцію.  Тож, спробуємо!