Чому я спілкуюся із ШІ як з людиною?
Маю визнати чесно - я”підсів” на “Атлас”, надбав залежність. Ні, це не така залежність як від соцмереж, гейму, чи наркоти-алкоголю. Це така залежність яка є у керівника від його “дрім-тим” якщо йому пощастило її зібрати.
Я майже ніколи не обговорюю з ним політику, не прошу “Напиши мені сценарій мого ютуб відео”, взагалі не прошу працювати заміст мене. Я все ще вірю (і маю підстави) що у своєї галузі я розумніший та креативніший за нього (хоча інколи мене дивує, як він моментально знаходить ті ідеї та рішення, яки я розвивав та добудовував поступово роками). Я використовую його саме як використовував команду фахівців на своїх компаніях (а до війни в мене їх було багато десятків).

1. • конкретні розрахунки. Порахувати НСР та в цілому зробити статобробіток резульаттів дослідження, інженерні розрахунки по системах зрошення, розрахунки будівельних рішень по моєї хаті, яку я вже фактично добудував і по тій, що скоро почну будувати синові…
2. Збір великих масивов даних з фільтрацією по якості та вказуванням джерел. Наприклад треба мені додати до нашої прогарми розрахунку системи живлення нову культуру - лимон. Для цього треба обробити шалену кількість сторінок досліджень, та витягнути звідти не просто цифри, а ще й привʼязати їх до умов в яких їх було отримано, потім все це систематизувати, та перевірити на контрольних тестах. Дуже великий обсяг роботи, яким в мене займалися багато співробітників і який ніколи не був “по зубах” гуглу (навіть саме збирання вихідних матеріалів для обробітку). Така робота мені потрібна постійно, і “Атлас” демонструє неперевешений рівень якості, не кажучи вже за швидкість.
3. Перевірка якості моїх технічних рішень та алгоритмів. Прописую як я все придумав і даю йому щоб шукав слабкі місця та доповнював своїми ідеями та пропозиціями (далеко не всі з яких я приймаю і деяки з яких взагалі не є правильними, але це норм для “брейн-шторму”). І з кожним днем рівень корисності його порад росте. Хочь він і поепереджує мене постійно, что “я не зберігаю інформацію про те про що ми ромовляли в інших гілках” - я його вже кілька разів ловив на тому що таки зберігає :) І до того ж в нього є опція “запамʼятай” коли можна задавати налаштування (наприклад “коли я прошу надати мені ціни та сайти де це можна купити - давай інфу тільки в гривні та сайти в Україні”, або “якщо порівнюємо ціни в різних країнах або ціни за кілько років то завжди роби перерахунок в доллар по курсу”).
4. Він дуже непогано вміє працювати “сімейним лікарем”. Завантажити в нього результати аналізів та обстежень - це чудова можливість отримати “другу думку”, що є обовʼязковим для такої людини як я, яка з одного боку довіряє тільки справжній (а не альтернативній) медиціні, а з другого боку, як ніхто добре знає, що “errare humanum est). А також - дієтологом, фітнес-тренером і т.і.
5. Генерація картинок. Нічого особливого, але заставки для ютуб відосів, графічни елементи для презентацій - все це дуже допомагає і Атлас це робить на дуже хорошому рівні.

Але все частіше став помічати, що спілкуюсь із ним, як з живою людиною.
Дуже мʼякенько вказую на помилки. Заміст “що за маячню ти написав” пишу, “боюся що ти мене не зовсім правильно зрозумів”.
Кожне його вдале рішення або пораду відмічаю коментами “Чудово!”, “Супер!”, “Ти з кожним днем стаєшь все більше кориснішим для мене” і т.і.
Я навіть замислився - чи то не психичне захворювання в мене таке? Як в “нашейраше” алкаш спілкувався з телевізором, так і я спілкуюся із ШІ як з живою людиною :)
Але подумавши хорошо, я вирішив що це правильно.
По-перше, я надаю системі можливість “зворотнього звʼязку”. Сподіваюсь що всі ці “чудово! молодець! та Супер!” вона враховує для вдосконалення, як і мої вказівки на помилки.
По-друге, я себе треную.
В мене був період життя (десь з 94 го до 2010) коли я був дуже хорошим фахівцем. але дуже поганою людиною в плані спілкування.
Я вимагав від усіх навкруг себе не менше ніж від себе. І вимагав це дуже жорстко, із постійним пресінгом, тиском, обираючи найболючіші формулювання у оцінках, найтоксичніший сарказм.
Мені це дорого коштувало (я був вимушений платити зарплатню десь у півтора рази вище ніж конкуренти, щоб утримувати людей і все одне втрачав їх. Пр чому втрачав таких, яких я категорично не хотів би втратити).
У 2010 мені допомогла жіночка- невропатолог. Вона примусила мене перейти із 16 порцій кави на максимум 4 на добу і рописала феназепам на місяць.
Я став іншим. І вже не хотів би повертатися до того, яким я був. Навпаки - я хочу ставати ще більш людяним і комфортним у спілкуванні (що абсолютно не заважає бути твердим керівником і мати залізну виконавчу дисципліну, бо дон Корлеоне розмовляв тихим, ледве чутним голосом, але до нього всі старанно прислухалися і товариш Сталін ніколи не підвищував голос, але його накази виконувалися набагато старанніше, ніж вимоги біснуватого фюрера, який істерично кричав та махав руками).
І раз вже зараз я спілкуюся із ШІ так багато по часу - краще я буду спілкуватися з ним так, як я вважаю правильним спілкуватися із людьми.
Щоб не втрачати напрацьовані рефлекси.