Третя думка
Я вже кілька разів писав, що я обираю кого мені читати не за приналежностю до “своїх” чи “чужих”, а за єдиним крітерієм - “чи розумні речі автор пише і чи не надто багато бреше” (Таких, що зовсім ніколи не брешуть дуже мало, а таких щоб не персмикували та не маніпулювали, серед розумників взагалі нема, тут тільки свій власний фільтр допомагає, та співставлення аргументації обох сторон).
Тому в коло тих, кого я читаю потраплають як ті, чиї ідеали та полгяди з моїми співпадають, так і ті, в кого пони моїм протилежні. І “свої” і “вороги”. Не тільки з питаннь цієї війни, а й з будь яких - економіка, політика, мораль, технології, релігія…
Але є ще і “третя сила”, люди, яки не є і не можуть бути для мене ані противниками ані прибічниками, бо в них ніякої чіткої позиції немає.
Це циніки, політтехнологи, інтелектуальні найманці, яки за гроши готові на високому рівні свого фаху захищати та обгрунтовувати як цю ідею, так і протилежну.
Якщо така людина - майстер, то її теж читати та слухати корисно (хоч інколи і огидно).
Я читаю.
Яскравий приклад такого - Кунгуров.
Дуже часто, читаючи чи слухаючи його, я легко помічаю пересмикування, або стовідсоткову неправду, чи софістику. Але важко знайти хоча б один його випуск, де не було б того, що не примусило мене замислитися та в черговий раз зважити - “а чи вірною була моя думка з цього питання дотепер”. Це хороше тренування для розуму.
Сьогодні в його ТГ - цікавий матеріал стосовно СВО Америки та Ізраілю проти Ірану.
Я вже встиг послухати розʼяснення Солоніна, Любарського та Дмитра Чернишева про те, яка то справдлива війна і як вона заовсім несхожа на путтінську СВО.
У Кунгурова думка зовсім інакша.
І на мій погляд, обгрунтована вона навіть серьозніше, ніж у тих, з ким я частіше за все буваю згоден.
Дуже рекомендую. Повний текст тут (скріни - просто для ілюстарції, варто почитати все)
https://teletype.in/@a_kungurov/OhHIeXu9npU
І було б дуже цікаво обмінятися своїми думками з цього приводу із вами.