Квіти
Я багато бачив за своє життя квітів, яки приносили на пам’ятники героям тої далекої війни. І розкішні букети, і просто зрізані у палисаднику перед хатою, і навіть наламані квітучи гілки бузку. Як раз по сезону розквітає на 9 травня.
Але всі вони були несправжні. Бо приносили їх або по наказу, або по рознарядці, або для показухи, як це робила лицемірна кремлівська гнида.
Справжні квіти, від себе, не напоказ, люди носили на могили рідних, або героям нових війн. Тих, що ще не стали історією.
Тим більш здивували мене оці дві гвоздики на меморіалі героям другої світової, що я побачив сьогодні у прифронтовому містечку на Запорізькому напрямку.
!(1)
Я б хотів побачити ту людину, що їх купила та принесла сюди. І запитати, чому вона це зробила.
Чи вона є онуком когось з тих, чиє ім’я викарбоване на граниті, чи просто її дідусь загинув на тої війні, хоча і не тут, а може і невідомо де, я не знаю. Дивлячись на ці квіти я згадав Аглаю з чудової книги Войновича “ Монументальна пропаганда”. Аглая не була хорошою людиною. Але вона була справжньою. А таких набагато менше, ніж навіть хороших.