Час для “плану Б”
Якість кожного керівника, його здатність керувати проектом, перевіряється як раз такими моментами - коли щось пішло не по “плану А”.
Як було перевірено путіна навесні 22-го, коли “план А” згорів разом із танками, а “плана Б” взагалі не знайшлося і його довелося придумувати на ходу, втрачаючи обісрані штани разом із Херсоном та Харьківською областю.
А от зараз прийшов час перевірити чи є “план Б” у нашого керівництва. Це було круто - перекрити нафту Угорщині та Словаччині. Знайшовся привід - росіяни розбомбили трубопровод, знайшлася відмазка - “ремонтуємо - вибачте, але швидко не вийде”, момент було підібрано дуже вдалий - у Орбана вибори на носі і поки що його розклади до тих виборів поганеньки. Ну от нібито все хорошо розрахували.
Але розраховувати треба на всі випадки. Як Порош особисто і навіки вічні буде винен за Іловайськ -як би він не розповідав що “його обманули”, а не мав він права не задати собі питання “а що, якщо Рашка обмане?” і не мав права так ризикувати, а якщо так ризикнув, то має все життя відповідати за ці смерті і не має, сука права морального навіть думати про повернення у владу. В монастир треба йти і все останне життя гріхи замолювати.
Так от і зараз, мені дуже цікаво, а що пан Зеленський та його команда планувала на той випадок, що трапився?
!(1)
Я сам, до речі, не маю підстав вважати неправильним це рішення наших керманичів. Так само, як не маю підстав вважати і правильним. Мені особисто здається, що ми можемо начхати на їх блокування. І по мільярдах їх додавлять, ну хай на місяць пізніше, і по електриці ми вже трохи звикли викручуватися.
Але це я так думаю. Я маю право помилятися, бо я не володію і сотою долею той інформації, що відома тим, хто це рішення приймав і хто мав всі варіанти розвитку подій прорахувати поки я воюю.
І от вони права на помилку не мають.
Бо було б дуже і дуже погано, якби не дай Боже ті дві русняві повії примусили б Україну здатися і відновити прокачку під їх тиском.
Дуже погано. Бо це буде означати що країною і війною керують люди, нездатні прорахувати на два кроки наперед. А це був би вирок для країни.
І дуже хочетсья вірити, що цього не буде.
Тож скоро побачимо.