Чи можна навчити когось бути поетом?
Хотів відповісти пану Юрію у коментарі, але мені здається, що це питання може бути цікавим і широкому колу вмістян. Ми там з ним обговорювали деяки “технічні питання виршоскладання”
!(1)
Так от, що я хотів відповісти:
Насправді поетом не судилося стати саме мені. Я на щастя це зрозумів ще в дитинстві. Я дуже швидко навчився точно підбирати рими та робити строки ідеальними за розміром, але в них не було головного, що робить твір віршем а не графоманією. Мені допоміг зрозуміти це журнал “Піонер” - я надіслав до нього свої “вірши” десь у 8-му класі і редактори мені дуже дружньо і мʼякенько пояснили що поезія, це не чітка робота фахівця, як у токаря чи слюсаря. Що вірш треба і можна починати писати, тільки тоді, коли в тебе визріло щось таке важливе та пекуче, щось нове, чого досі ніким не було сказано, що ти неодмінно хочешь донести світові. Саме це є фундаментом та каркасом цього “будинка”, а рими та ритміка - штукатурка та фарбування (необхідно але не достатньо). Я не образився і дуже хорошо їх зрозумів. І не тільки назавжди припинив писати вірши, а ще й запамʼятав тую “інструкцію” як керівничу інструкцію для усього свого життя та бізнесу. Нажаль, на всіх молодих графоманів команди журналу “піонер” не вистачило. І тому ми маємо усе оце море “Із днем народження вас вітаєм І від усього сердця вам бажаєм…” та “намалюю хуй” у якості головного хіта на радіо “Байрактар”
Тому на мою думку, на поетичних курсах не можна зробити поета з людини. Можна просто знайти поета та навчити його впевнено підбирати рими та автоматично слідкувати за розміром. Ну як у ювелірів - знайти алмаз та огранкою зробити з нього діамант. Але якщо то був не алмаз, а скло - після будь якої огранки вийде тільки біжутерія
PS - до речі, тільки зараз помітив у своєму варіанті тавтологію. Але тут два варіанти є - або заміст другого “постійно” треба додати “щоденно”, або залишити як є, тому що у віршах часто тавтологію використовують навмисно для підсилення ефекту.