Смаколики :)
Нас тут дуже непогано забезпечують харчами та одягом. Тільки в перший місяц війни ще були проблеми, а після того в нашому дивізіоні збоїв не було. Форму отримуємо двічи на рік, зносити за всього бажання не встигаємо і в кожного вже дома накопичилися запаси, яки донашувати будемо після війни :)
З їжею теж, все добре. Розрахунок на добу - 3500 ККал, майже ніхто стільки не зʼїдає, тож котам та песикам яких кинули біженці, залишається так багато, що вони ще й розможуються тут швидше ніж до війни.
Якість їжи теж норм, фрукти - овочі круглий рік, свинина - стабільно вирізка, навіть борщу зварити складно бо без кісток навар не той що треба, курка морожена, тушонка і свиняча і яловчина, молоко, смітана, сир, яйця (по 17 :)) , масло, крупи в асортимені, риба. Кожного тижня без збоїв. Чай та кава повне гівно, їх купуємо самі, сухофрукти одразу йдуть на смітник, але гріх скаржитися - годують дуже добре.
Але посилка з дому або від волонтерів - це все одне маленьке свято :) Бо там “смаколики”. Щось таке, що зампотил не видасть, в магазині не купишь, та й тут не приготуєшь.
Домашня ковбаска, копчене сало або шинка, мариновані або сушені гриби, домашні пироги із яблуками, вареники з вишнею, а взимку, коли холодно - мені закарпатьськи родичі висилають торгуню, запеченого фаршированого кролика, а ще - хліб домашньої випічки.
Я їм навіть менше за інших, бо повертатися до 96 кг я категорично не хочу і мої калорії під жорстким контролем.
І в принципі я б за кілька місяців харчування виключно тим, що нам видають не відчував би жодної проблеми, докупаючи в магазині тільки цикорій та додаткове молоко,чай та каву.
Але всі ци посилки - про інше.
Про те, що про нас не забули, що ми ще комусь потрібні, що хтось дійсно хоче щоб нам тут було хочь трохи легше на душі.
Пару дні тому отримали ми масксітки від волонтерів.
І до них аж дві коробки “домашніх смаколиків” :)
Маленьке свято!