Будьмо справделиві!
І до пана Сирського. Бо оточення орків в Купʼянську - це і його особиста заслуга теж. Тому що саме він призначив Драпатого командувати цим напрямком. Багато хто був певен, що це - жалюгидний вчинок слабкого керівника, який задвигає на безперспективний напрямок того, хто давно заслуговує зайняти його місце. І що там Драпатий і розтрусить свою славу талановитого генерала.
Але Драпатий знов зміг.
І як за будь який провал своїх підлеглих (чи за мародерство своїх помічників) повністю відповідає той, керівник, який їх на цю посаду призначив, так само і в даному випадку Сирський абсолютно правомірно заслуговує на шану за те, чого добився його підлеглий. Тим більш, що “всуперечь командуючому” перемагати не можна. Бо якщо командувач захоче, то дурними рішеннями по перерозподілу резервів та ресурсів він зробить неможливим будь яку, навіть локальну перемогу.
Тож, вітаю всіх- і Драпатого і Сирського і Зеленського, а більш за все - всіх нас.
Схоже осінній наступ орків видихається. До речі в нас на Запорізькому напрямку все стоїть на місці вже два тижні.