Хто насправді платить податки?
Немає часу гуглити, але певен, що всі статті та відео з таким заголовком вам розповідатимуть що “насправді за все платить покупець! Всі податки сплачуєте саме ви!” …
Я ж вважаю, що це неправда.
Принаймі в нашої країні.
Якщо я за щось плачу, то я як правило, знаю і памʼятаю скільки і за що.
Запитайте будь яку бабусю з села чи містечка - скільки вона сплачує за газ чи за електрику - вона вам детально про все доповіст - скільки було при Кучмі, а скільки зараз, скільки взимку- скільки влітку і яку частину це складає від її пенсії чи зарплати.
А запитайте 1000 людей з вулиці про розмір подоходного чи пенсійного….
Більшисть вам не скаже.
Бо вони не є платниками цих податків.
Це тільки на папері є податки “з доходу громадян”, в реалі - це податок з підприємця за право заплатити працівнику певну суму грошей.
І якщо ця сума не буде сплачена вчасно, не на працівника накладуть штрафи, а на підприємця.
Тому наши громадяни не є платниками податків.
Тому їм так начхати на те, яку економічну політику веде влада, яки закони приймає, чи зростає наша економіка чи падає, а також на те, як влада краде тії гроши, що податками зібрано.
Воно не “їх”.
Податки платить тільки бізнесмен - а це дуже маленький прошарок суспільства.
Навіть акціонери великого холдінгу не відчувають цей момент - коли вони платять податки - бо всі тії ПДВ та НДФЛ платить директор та головний бухгалтер а для акціонерів існує тільки сума отриманих дивідендів (ну може тільки момент сплати податків з неї -я просто не в курсі як само це відбувається, чомусь думаю що і в цьому разі податок платить сама компанія у момент коли перераховує дивіденди, але не певен в цьому бо сам ніколи нічиї акції не купував і не планую).
Тільки власник невеликої компанії або ФОП - тільки цей “середній клас” і є реальним платником податків.
І поки воно так - ми не будемо мати нормальної держави. І всім так само буде похрін на все. І одна й та сама людина буде постити в соцмережах патріотичні та державницькі записи, а сама буде категорично (без зрозумілої аргументації, не намагаючись розібратися, а просто ітнуітивно) проти того, щоб це змінити. Щоб створити в країні систему де кожен громадянин платить сам.
І гостро (як тая бабуся у рахунках за електрику) відчуває “це я вас утримую: я вам плачу і я маю право з вас вимагати за мої гроши нести перед мною відповідальність”.
Та сама людина буде як тая бабуся боятися “та ви що, це ж яки шалені гроші! Хто ж їх зможе платити! Так не можна, бо ніхто платити не буде і грошей не вистачить і електрики взагалі не буде!”
Це виглядає дуже смішно, коли я на прикладі електрики демонструю, але коли мова заходить про податки - переважна більшисть саме це і несе.
Я сам - підприємець майже все моє життя. Я все життя плачу податки. Я знаю багато методів щоб їх не платити, але я знаю і умови, коли я охоче їх плачу і навіть не намагаюся застосовувати маніпуляції.
Але нажаль, наша держава хвора на соціалізм. Не в плані “радянська влада плюс електріфікація всієї краіни”, а в плані ролі держави в економіці. Наша держава досі є власником підприємств (яки всі без виключення є неєфективними, або відверто збитковими як мерзотна укрпошта, або із глумливою рентабельностю в півтора відсотки як наши спиртзаводи, або прибуток їх суто монопольний і забезпечується він просто підняттям тарифів для користувачів до такого рівня, коли будь яка неєфективність та воровство менеджмента перекривається розцінками).
І переважна більшисть населення це вважає нормальним - щоб держава займалася бізнесом.
І щоб у поліції та СБУ (!!!) їснували відділи контролю економіки (відділи пограбування бізнесу- як би хитрожопо їх не назівали).
Наша країна хвора. І ця хвороба - психична.
Треба працювати із психікою громадян.
А це - неймовірно важка справа.