Отака дискусія….
Я не умею с фейсбука экспортировать и потому ручками перенес.
Григорій Опанасенко: На жаль, деякі українці на одинадцятому році війни керуються принципами:
Я русский бы выучил только за то,
что им разговаривает путин”.
Їду в громадському автобусі, навпроти мене сидить жіночка. Видно, що не з міста. На черговій зупинці заходить інтелігентний на вигляд чоловік, років 55, привітався українською мовою і українською ж попрохав у жіночки дозволу сісти поряд з нею. Вона російської дозволила і, зацікавившись чоловіком, російською ж ( суржиком) зав’язала з ним розмову. Чоловік зразу ж також перейшов на російську мову.
Я не витримав, перепросив і запитав чоловіка, чи він має комплекс меншовартості, чи так любить путіна, що, почувши російське слово, зразу ж хоче спілкуватися тільки російською.
Чоловік відповів, що путіна він не любить, бо він на війні вбив його племінника. Тут в розмову втрутилася жіночка і сказала, що завжди відповідає тією мовою, на якій до неї звертаються. Я на початку англійською, а потім німецькою запитав , як її звати і де вона мешкає, на що відповіді не отримав. Також запитав, чому, коли чоловік звернувся до неї українською, вона йому відповіла російською. Відповіді також не отримав. В мене до жінки питань більше не виникало, виникло питання до чоловіка (який виявився науковцем) -чому на 34 році незалежності, під час такої страшенної війни і вбивстві сотень тисяч українців рашкою українці соромляться своєї рідної мови і при першій можливості переходять на мову агресора?
І в результаті цього в Києві серед підлітків спілкування ведеться,в основному, за деякими винятками, виключно російською мовою. І не знайшов відповіді на своє питання. На жаль.
Вадим Дудка: Розмовляють дві людини проміж собою. І тут хтось збоку втручається в розмову із запитанням “а чому не такою мовою? Що за комплекс меншовартості?” Ви реально вважаєте що це нормальна поведінка для вихованої людини? Я дуже добре відношусь до Вас особисто, а також навряд чи хто мені дорікне недостатнім патриотизмом, але я б у такому випадку навряд чи відповів би так ввічливо як вам відповіла та людина. Ці дві людини чомусь для себе самі вирішили яка мова в даному випадку для них зручніша. Яке в Вас право влізати в їх розмову і диктувати їм як їм розмовляти ??? В нас прийнято дуже розумний закон про мову, згідно якого кожна посадова особа, кожен працівник магазину, ресторану та лікарні має спілкуватися з клієнтами українською, якщо до них звертаються українською. Але навіть закон не лізе в спілкування внутрі сімей, або у приватних розмовах між людьми. Не треба цих дурних “перегибів”, це тільки налаштовує людей проти того, що ви до них намагаєтесь донести
Григорій Опанасенко: Накипіло. В моїй присутності це спостерігається дуже часто і я ніяк не реагував стоять дві жінки, розмовляють українською ,до них підходить третя, вживає кілька російських слів і зразу ж всі переходять на російську, хоча всіх трьох я знаю і вони з українського села. Акцент я все ж таки звертав на меншовартість деяких українців, не дивлячись на війну і сотні тисяч загиблих. У Вас є рецепт, яким чином повернути українцям, особливо молоді, самоповагу до своєї мови, культури, держави, нарешті, щоб вони на наступних виборах знову не голосували за “какая разница “.
Вадим Дудка: В мене є рецепт. По перше, всім треба зрозуміти що Путін - це не мова! Путін - це філософія максимального втручання держави в особисте життя громадян, це філософія переваги інтересів держави (а по суті - влади, банди злодіїв при владі) над інтересами людини. І саме цього треба не дозовляти створювати в нашії країні. Ні “какой разніце” ні “армовірам” - нікому! Ми воюємо за волю, за нормальни права людини, за те щоб ніхто - ані держава ані надмірно вперті активісти не мали права втручатися в наше особисте життя і вимагати від нас того, що не має права вимагати. Це по-перше. По друге : якщо ви хочете щоб молодь до вас прислухалася (у тому числі і в питаннях за кого голосувати) - облиште цю манеру диктувати іншим. І тим більш починати розмову одразу з наїздів та наліплювання ярликів “у вас комплекс меншовартості”. Ви не замислилися перед тим як на того чоловіка наїхати, що російська мова і була і є і довго ще буде мовою міжнаціонального спілкування народів екс-СРСР? Як англійська в усьому світі, так і російська на теріторіях наших країн. Ви можете скільки завгодно хизуватися своїм знанням німецької та англійської, но ви ж маєте розуміти що небагатий відсоток людей цих країн зараз володіє цими мовами на рівні вільного спілкування. Тож розмова між українцем та узбечкою, або казахом або молдаванином можлива дуже часто тільки на російської. Це погано, але це факт. І його не можна не розуміти,. не помічати, ігнорувати. І людина може зробити дуже багато для формування поваги до України у цих країнах якщо російською мовою буде розповідати їх громадянам правду про цю війну. Набагато більше, ніж людина, яка втрутиться у розмову українця із туркменом із звинуваченнями “а чому ви тут російською проміж собою розмовляєте?! А ну переходьте на українську!”
Я не вважаю що у тих людей є комплекс меншовартості. Але я мушу відмітити явні ознаки комплексу величності у Вашому вчинку. Не може нормальна, вихована людина так себе поводити. То була приватна розмова двох людей. Подумайте - закінчиться війна, повернуться з фронту хлопці, що своєю кров’ю довели свою відданність країні - і просто уявіть собі, що ви так само втрутитеся у розмову одного з них з такими самими звинуваченнями….. Ви певні, що це буде нормально? Що ви маєте хочь якесь моральне право ЙОГО вчиты як любити Україну??? першій можливості переходять на мову агресора?
В нас тут, на фронті, досить багато російськомовних. Майже всі вони наразі вже перейшли переважно на спілкування українською (дуже рідко можна почути російську мову) Але це відбулося саме тому що НІХТО і НІКОЛИ від нас цього НЕ ВИМАГАВ!! Не було жодного наказу “всім спілкуватися виключно українською”, не було жодного дорікання від побратимів “а ти чого спілкуєшься російською”. Я певен, якби таки накази або дорікання були - більшисть з нас і досі б спілкувалася російською. Ми перейшли на українську із поваги до своїх побратимів, до української спільноти, до своєї краіни яки ПОВАЖАЛИ нас настільки , що НЕ ДОЗВОЛЯЛИ собі від нас вимагати цього. Ось що таке взаємна повага - ось вам той рецепт, який ви шукаєте!!
Григорій Опанасенко: Ви знову зміщуєте акцент і зосереджуєте свій гнів не на тому, на чому я наголошував. Я не проти російськомовних. Серед моїх друзів є люди, які ходять за поребрик в складі ДРГ, то їм взагалі заборонено спілкуватися українською. Є такі люди, які, ну як,наприклад ,Азаров, не можуть вивчити українську мову. Я критикую тих українців, які, почувши російське слово, зразу ж переходять на російську, відчуваючи при спілкуванні українською свою меншовартість. Про це і був мій пост.
Вадим Дудка: Ви нажаль мене не зрозуміли. Я взагалі не про права російськомовних. Я про право людини на особисте життя, про право розмовляти із другом або дружиною на тій мові і про те, як їм самим зручно, не дозволяючи лізти в їх особисти справи нікому - ані державі, ані самозваним активістам. Про право дівчат носити спідниці той довжини яка їм до вподоби, а не яка до вподоби бабці на лавочці. Ви можете критикувати будь кого, а от влізати в чужу розмову із своїми вимогами і звинуваченнями сторонніх людей у меншовартості - це неправильно. І такий шлях зовсім не веде до популярізації україномовності. Треба насамперед пам’ятати про повагу до приватного життя і приватного спілкування сторонніх людей. Я навів вам вище кілька прикладів того, чому саме люди можуть у приватних бесідах проміж собою спілкуватися російською, навіть якщо ти люди ненавидять Росію більш ніж Ви. Тож подумайте про те зайвий раз перед тим, як робити щось подібне.
“відчуваючи при спілкуванні українською свою меншовартість”. - Що там людина відчуває, то знає тільки вона. Ви можете казати що саме Ви відчуваєте, ви можете запитати іншу людину про її почуття, а от поспішати вирішувати за неї що вона там відчула - не треба. Дай боже кожному з нас в своїх почуттях розібратися. Ну і про путіна…. Путін напав на Украіїну, виправдовуючи свою агресію тим, що “не на той мові українці розмовляють, не того Президента обирають, не до тих союзів приєднуються”, Ви, пане Григорію, фактично робите те саме- ви втрутилися у чужу розмову, почавши одразу з агресії - подивіться на те ЩО ви тому чоловіку сказали - ви не запитали його “Вибачьте, не можу утриматися, я розумію, що це не моя справа, але якщо можна, скажіть будь ласка, а чому саме ви так швидко перейшли на російську?” Ні, ви почали із наїзду і звинувачень: “То ви так Путіна любите, чи то в Вас комплекс меншовартості?” Це хамський вчинок, необґрунтована агресія і чоловіку тому варто було б вам відповісти у вашому же стилі “А ви пане втручаєтесь в чужу розмову в такому хамському тоні чому саме? Тому що вас на свинарнику виховували, чи ви в Путіна навчилися сувати свій ніс туди куди вам його сувати не можна? Так Путін за це вже по носу отримав, дивіться щоб і ви не отримали”. Людина вам попалася ввічлива - почала виправдовуватися (і даремно), але не кожен раз вам так пощастить. І тому не варто хизуватися таким вчинком. Немає там чим пишатися.

Как бы мы презрительно не отмахивались от “мовного срача”, но вопрос этот существует. И решать его нужно разумно и вдумчиво. И к моему огромному удивлению, именно государство сумело найти идеальное его решение в последней версии “Закона про мову”.
Но к сожалению, есть у нас еще немало таких, для кого и Иисус Христос недостаточно христианин :)