“Інформаційна бульбашка”
Щоб було максимально толерантно - на прикладі ютубу….
В ютубі є багато людей, яких мені слухати цікаво та приємно (Обманутий росіянин, Хардін, Казанський, Стерненко, Глуховський, Акунін, Ліпсіц…) є таки яких слухати корисно хоча не завжди приємно (Гурієв, Кунгуров, Стратег диванного, Солонін, ну і фахові різні канали), є і таки яких одночасноє слухати і приємно і цікаво і корисно (як наприклад канали Любарського, його ранкову “каву” я слухаю завжди до останньої хвилинки і другий його канал дуже часто дивлюся).
А є лайно - причому лайно з трьох боків - орківське від Соловьова до Латиніної і Арестовича, наше шароварне від телемарафону до Світанов та Гордонов і політично нейтральне - яке займає десь 70 відсотків ютубу. Від лайна намагаюся позбавитися (але ютуб вам не жж -скільки не підписуйся, а лайно він тобі буде в стрічку підкидувати постійно і в значних обсягах.
Навіть “не рекомендувати мені відео з цього каналу” не допомагає : по-перше я не готовий відмовитися зовсім від всіх каналів яки чомусь вирішили забруднити свою карму запрошенням якого небудь Фейгіна, а по-друге, вони ж як собака - на кожному стовпчику ногу підіймають, а всі стовпчики не повикорчуєшь.
Чи утворюю я собі “інформаційну бульбашку” ?
Для відповіді треба визначитися із самим визначенням. Что таке “інформаційна бульбішка”?
На скріне визначення (рожевий фон) та розʼяснення (білий фон)
Приймемо його за основу (щоб не сперечатися стосовно можливих варіантів визначень).
І звичайно, якщо хтось саме такий фільтр у потоці інформації для себе будує (або йому допомагають це зробити алгоритми мереж) - це біда.
Але зовсім без фільтрів обійтися просто неможливо.
Ще в юнацтві, прочитавши “Бізнес із швикдістю думки” Біла Гейтса я зрозумів що в сучасному світі не можна собі дозволяти не обмежувати інформацію (Конан Дойл це ще за сто років до Гейтса казав, але Гейтс довів математично) - технічно неможливо, фізично не можливо. Обсяги інформації навіть в межах одної галузі в тисячі разів більші, ніж людина здатна перетравити.
Тому по-перше, треба розумно звужувати конус своїх інтересів, а найголовне - ставити фільтри на інформаційне сміття.
І це ні в якому разі не можна називати “інформаційною бульбашкою”, це - ніформаційна гігієна.
А от щоб раптом не опинитися у бульбашці, треба слідкувати за тим, щоб не обмежувати свой плей-лист тільки тими, хто каже приємні для тебе речі. Треба слухати і ворогів (і відправляти на три букви тих, хто нам щось намагається заборонити та заблокувати). Не треба слухати тільки продажних та дурних.
Нажал, жожна соцмережа, жоден ШІ, жоден месенджер не може нам запропонувати такий фільтр.
Його треба робити самому і регулярно переглядати, чи коректно він працює - чи не “виплескали ми дитятко разом із брудною водою?”
Бо люди міняються. Хтось з часом може стати розумнішим, хтось продатися з потрохами, хтось змінити свої погляди. До того ж інколи аналіз поведінки та дописів абсооютно блювотних та навіть не дуже розумних персонажів (як наприклад Калашников) може ставати джерелом корисної інформації.
Особливо це важливо для розбору складних питань, тих, у яких ти сам не є фахівцем. Для цього не треба шукати дипломованих експертів (дипломи зараз дешево продаються), не треба шукати найпопулярніших у ютубі експертів (популярність дуже часто мають пустозвони яки вміють принизитися до рівня плебсу), треба шукати апологетів одної точку зору і захисників протилежної, вислухуватиобидві сторони і звертати увагу тільки на якість аргументації.
Я не знав, робити мені проводку в хаті в гофрі чи ні. Я послухав аргументацію тих хто “за” і тих хто “проти”. Якщо “експерт” концентрувався на особистості свого опонента (та він ніхто, не має диплому, за путіна голосував, напевно йому заплатили виробники гофри… ) я такого “експерта” не слухав. Розумна людина ніколи не переводить обговорення проблеми на обговорення особистості опонента - так робить тільки той, хто не здатен на впорядкований процес мислення. (це максимально толерантна формуліровка)
Аргументи “це ж сучасно, круто, дорого-богато” - я пропускав мимо вух.
Аргументи “це захистить від” -я обдумував уважно з точки зору - а наскішьки для мене актуальна тая небезпека від якої воно захистить і як само і наскільки надійно воно може захистити.
Де в мене не вистачало знань щоб все проаналізувати - опоненти як раз і допомагали.
Я знайшов для себе вірне рішення.
Як знахожу його завжди, коли цей метод застосовую.
Так само це працює, коли мені хочеться розібратися в питаннях політичних або економічних. Але це досить обʼємна робота, передивитися прибічників “за” та “проти”, і щоб мати на це час, треба захищати себе від “білого шуму”. Від інформаційного сміття. Тобто утворювати для себе ні в якому разі не “інформаційну бульбашку” а щось типу “інтелектуально- культурного фільтру”