На що сподівається Путин?
Ми не можемо цього знати точно, але ми можемо поставити себе на його місце і подумати - чи має він якись реальні шанси перемогти у війні на виснаження ?

1. Українська економіка не витримає першою? Навряд чи. Звичайно наша влада багато для цього робить вже не перший десяток років, давлячи підприємців податками та перевірками, обтяжуючи наш бюджет неймовірними витратами на орду чиновників, купу міністерств (розмножувати яки не припинили навіть в часи війни) та відверто розкрадаючи державні кошти. Але все це відбуваєтсья і в РФ. І проблеми в російській економіці накопичуються так швидко, що це визнають навіть найоптимістичніши аналітики з самої РФ. Всі резони “росіяни витримають погіршення рівня життя заради війни” ще більшою мірою стосуються і українців, а вливання Заходу в економіку України проходять набагато стабільнішим та потужним потоком, ніж їхня вйськова допомога. Якби в нас ще так відверто не розкрадали ці гроши…. Але повернемось з країни мрій в реальність. Ні, на це Путіну сподіватися не доводиться.
2. Закінчиться західна військова допомога? Уявляю себе на півметра коротшим, накачаним ботоксом дідуганом з купою комплексів меншовартості і розумію що і на це сподіватися йому не доводиться. До сотен тисяч тих, хто задіяний в “виробництві дронів в гаражах” нарешті почала приєднуватися і держава. І все більше у нас на фронті нових видів озброєння вітчізняного виробництва (мій дивізін до речі всю війну використовую виключно українскі моделі БПЛА і це реально ефективна і якісна зброя). Та й Захід потихеньку розкручує свої виробництво, навіть Трамп, хочь і припинив давати, проте продавати не проти.
3. Не витримають ветерани? Небезпідставна надія, прямо треба сказати. І тут Путін має не забути подякувати за це нашим дурням та імпотентам во владі, яки так і не наважилися розпочати справжню мобілізацію, з відкритими списками всіх хто здатен носити зброю і правилом “воюють всі по черзі” і буквально календарним графіком - хто на який рік і коли в кого повернення додому. Бо тільки такий варіант зробив би наш мобресурс невичерпним, солдати ніколи б не закінчилися, якби воювала вся країна хвилями - по черзі, рік воюєшь (чи півтора), два вдома. Це б до речі і економіку дуже підтримало б, бо саме таке рішення витягнуло б з півниць та з під ліжок сотні тисяч робочих рук, яки там ховаються від ТЦК. Боячись носа на вулицю сунути, а тому позбавляючи економіку робітників. Але це слабенька надія. Бо хоч всі тут на фронті і втомилися, але це - особливі люди. І як раз ветерани у СЗЧ не бігають. І не бігтимуть ще довго. Тут наша влада все вірно, хочь і цинічно, прорахувала. Як би несправедливо це не було по відношенню до нас, але ми все одне не кинемо фронт. Тож і тут надії Путіна найближчим роком навряд чи реалізуються. І в цьому питанні його ситуація не менш вибухонебезпечна. Навіть більш. Тому що його оркота теж воює без шансів на демоблізацію, а воювати невідомо скільки років в чужій країні психологично важче, ніж захищати свою.
4. Але нажаль є четверта надія. Надія на ТЦК.
   На цей мерзенний сурогат, яким наша влада замінили реальну мобілізацію, на яку вона виявилася неспроможня. І справа не в тих небагатьох випадках, коли самі ТЦКашники “перегибають палку”, порушуючи закон. Проблема системна - не може мобілізація проводитися за принципом відлова бездомних собак на вулицях “хто не заховався - той і винен”. Не може нормально воювати людина, яки відчуває себе невдахою, що винна тільки в тому, що не зуміла заховатися чи відкупитися як його сусіди. Свободолюбива нація не може безкінечно спокійно сприймати несправедливість. Тому це найстрашніша помилка влади за всю війну. Путін цілком має можливість сподіватися на те, що ця помилка може призвести до вибуху і зворушень всередині країни. І тут його ситуація набагато краща. І тому, що населення Россіі - це покорне стадо, яке не буде протестувати навіть коли його тотально погонять на забій, а українці - це народ, який спалахує легко і несподівано для будь якої влади (про що нагадали і “люди з картонками”). І тому, що в РФ все ж таки цю проблему вирішують комплектуючи військо найманцями за гроши. Я не вважаю що це рішення було б хорошим для нас і не пропоную його застосовувати. Що пропоную я - я вище зформулював. Але продовжувати ті дебільні рейди гицелів з ТЦК - не тільки безглуздо, але вже і небезпечно. І вчорашні події у Вінниці - це вже не перший. А третій “дзвіночок”. І хочеться вірити, що влада і на нього відреагує так же оперативно і адекватно, як відреагувала і на протести молоді з картонками. Хоча тут рішення відшукати буде складніше, ніж це було з відміною того мерзенного закону. Але шукати треба. Бо тут мова йде не про втрачене село чи посадку. А про те, що як раз і руйнувало країни, затиснуті в пастках затяжної позиційної війни.
   Ду- май-те, пане Президент. Думайте зараз, раз за три з половиною роки не знайшли часу про це подумати. Рішення все ще можна знайти.