Поки у нас тусить друг «родини», то спробували розкидати людей по місцях для сна та виключити моє ночування з бабусею.
У результаті, баба заявила, щоб Сашко (її двоюрідний онук) не лягав з нею, бо хропе і заважає. На хвилиночку, чує храп вона, коли прокидається, тобто воно заважає заснути в моменти нічних туалетів.

Внука - «вигнала».
Я - не хочу.
Друг «родини» - абсолютно категорично не хоче.

Тож у баби спальня і кінг сайз ліжко.
А у мене почуття ревнощів до спальні та думка, що (якщо не фільтрувати) бабуся ох**ла.
Звісно, якщо фільтрувати, то є нюанси її стану, які зумовлюють умови життя і т.д., але оце, поки ми самостійно не зробимо перепланування на можливість ночувати більшій кількості людей (ми ж бабу раніше не враховували на спальні місця), то «з-під кори» випльоскується вʼїдені роками приклади думок, як хтось умовний хоче взагалі поїхати до себе чи спати на не розкладному дивані і не триндіти.

Злість це нормально.
Вирішувати це розумно та доросло.
Дихати це корисно для здоровʼя.