Показую рибов.

У діаметрі 24 см, тож маленькі і загубляться на існуючій стіні.

А взагалі, годинник потрібен бабі, бо вона звикла дивитись на годинник на стіні, щоб знати час, контролювати свій графік.
А у нас він є тільки на стіні в кухні, від власників, більше як декор, бо ми не користуємося (ще він швидко їсть батарейки).
Якщо ж розглядати з особистого, то мені огидна концепція настінного годинника, як предмет контролю часу. Так сталося за життя. І бісить звук цокання, достатньо добре чую, а не хочу. Тож у нас це тільки на кухні, бо ми не придумали чим замінити і якщо розглядати як декор, то норм.
Але тут зʼявляється бабуся…. і тепер годинник ходить, хоч ми і не перевели його на зимовий час – це наш бунт; і її фартух для їжі тепер висить на ручці керування роботи грилю, бо ми не хочемо вішати на стіну крючки, а баба не хоче вішати фартух на стілець, бо у неї звичка, що десь в просторі того місця її квартири було місце для фартуху. Пуньк.