https://youtu.be/ktReYjXjwWk?si=xGoIsEPuBaZmprk7

Слова, написані десятиліття тому, сьогодні звучать як сповідь кожного українського воїна. «Б’ється серце, як пташа німе…» — це не просто вірш Василя Стуса, це крик душі крізь покоління.
У цьому відео пронизлива лірика великого дисидента оживає у музиці. Це історія про прощання, про материнську тугу і про незламність духу перед обличчям вічності.

🕯 Слухайте серцем.

Підтримайте український контент:
🔔 Підпишіться на канал, щоб не пропустити нові роботи.
👍 Поставте вподобайку, щоб це відео побачило більше людей.
💬 Напишіть у коментарях, які рядки торкнулися вас найбільше.
https://send.monobank.ua/jar/9vGK8mCR5R
Якщо маєте бажання, то можете підтримати розвиток каналу.

📜 Текст вірша (Василь Стус):
Б’ється серце, як пташа німе,
буде спогадами надити.
Мати сина виглядатиме,
а не діжде — буде плакати.
Будуть сипати сухі сніги,
будуть ще й дощі періщити,
посмурніють вірні вороги,
а зрадливі друзі — тішитись,
що одної голови нема
і не буде вже повіки-вік,
лиш затужить по тобі зима,
по бідасі чоловікові.
Скоро смерть мене в похід візьме,
і життя не буде надити.
Мати сина виглядатиме,
а не діжде — буде плакати.