Чудовисько пана Когіто

            1 Щасливий святий Георгій з лицарського сідла міг оцінити точно силу та рухи дракона

перший принцип стратегії
вірна оцінка ворога

Пан Когіто перебуває
у гіршому становищі

сидить у низькому
сідлі долини
оповитої густим туманом

крізь туман неможливо побачити
палаючих очей
жадібних пазурів
розверстої пащі

крізь туман
видно тільки
небуття мерехтіння

чудовисько пана Когіто
позбавлене вимірів

важко його описати
вислизає воно від визначень

немов величезна депресія
розкинута над країною

неможливо пробити
пером
аргументом
списом

якби не гнітючий тягар
і смерть яку воно насилає
можна було би вважати
що це марення
хвороба уяви

але воно є
воно існує напевно

як чадний газ заповнює щільно
будинки храми базари
отруює колодязі
руйнує споруди розуму
пліснявою воно хліб вкриває
доказом існування чудовиська
є його жертви
це непрямий доказ
але достатній

          2 говорять розсудливі що можна співіснувати з чудовиськом

потрібно лиш уникати
рухів різких
слів різких

у разі загрози
прийняти форму
каменю чи листа

слухати мудру Природу
що рекомендує мімікрию

поверхнево дихати
вдавати, що нас немає

проте пан Когіто
не любить життя несправжнього

хотів би боротися
з чудовиськом
у чистому полі

тому на світанку виходить він
у передмістя сонне
завбачливо забезпечений
довгим гострим предметом

і викликає чудовисько
по порожніх вулицях

і ображає чудовисько
і провокує чудовисько

як зухвалий застрільник
армії якої немає

кличе:
виходь боягузе підлий

крізь туман
видно тільки
небуття величезну пащу

пан Когіто хоче вийти
на бій нерівний

це має статися
якнайшвидше

перш ніж настане
падіння від безсилля
звичайна смерть без слави
удушення безформністю

---

Переклад з польської.

---

Оригінал (автор – Збігнев Герберт):

Potwór Pana Cogito

            1 Szczęśliwy święty Jerzy z rycerskiego siodła mógł dokładnie ocenić siłę i ruchy smoka

pierwsza zasada strategii
trafna ocena wroga

Pan Cogito
jest w gorszym położeniu

siedzi w niskim
siodle doliny
zasnutej gęstą mgłą

przez mgłę nie sposób dostrzec
oczu pałających
łakomych pazurów
paszczy

przez mgłę
widać tylko
migotanie nicości

potwór Pana Cogito
pozbawiony jest wymiarów

trudno go opisać
wymyka się definicjom

jest jak ogromna depresja
rozciągnięta nad krajem

nie da się przebić
piórem
argumentem
włócznią

gdyby nie duszny ciężar
i śmierć którą zsyła
można by sądzić
że jest majakiem
chorobą wyobraźni

ale on jest
jest na pewno

jak czad wypełnia szczelnie
domy świątynie bazary
zatruwa studnie
niszczy budowle umysłu
pokrywa pleśnią chleb
dowodem istnienia potwora
są jego ofiary
jest dowód nie wprost
ale wystarczający

        2 rozsądni mówią że można współżyć z potworem

należy tylko unikać
gwałtownych ruchów
gwałtownej mowy

w przypadku zagrożenia
przyjąć formę
kamienia albo liścia

słuchać mądrej Natury
która zaleca mimetyzm

oddychać płytko
udawać że nas nie ma

Pan Cogito jednak
nie lubi życia na niby

chciałby walczyć
z potworem
na ubitej ziemi

wychodzi tedy o świcie
na senne przedmieście
przezornie zaopatrzony
w długi ostry przedmiot

nawołuje potwora
po pustych ulicach

obraża potwora
prowokuje potwora

jak zuchwały harcownik
armii której nie ma

woła –
wyjdź podły tchórzu

przez mgłę
widać tylko
ogromny pysk nicości

Pan Cogito chce stanąć
do nierównej walki

powinno to nastąpić
możliwie szybko

zanim nadejdzie
powalenie bezwładem
zwyczajna śmierć bez glorii
uduszenie bezkształtem