Море палає вогнем зеленим, червоним, блакитним і перламутровим деінде.
Зазвичай це трапляється уночі, та часом буває вдень.
Не салют, не феєрверк, не свято, не культ зороастрових степових вогнів,
не море, що бешкетує й дражнить сухі світи місячних морів…
Евглена зелена пояснила п’ятому класу — оце цвіте планктон,
бульйон, плавуча біомаса (синій кит сягає шістдесяти тонн).
Наситившись цією морською пожежею, кити відпливають на південь кудись,
стадами, поодинці, парами, — пливуть під водою і співають тоді,
щоб обірвати — миттєво, разом — плавний і довгий текучий стогін,
а через півроку вернутись у пісню — на ту саму ноту, до того самого тону.
Над урвищем величезні зорі дихають, купол тримає слабкий мерехтливий ритм.
Навіть якщо море розуміє й чує, море зайняте — море горить.
Чорне — зелене і блакитне, в білому розгулі, в червоно-синій шаленій гульбі, —
озивається до зірок, над тобою приймальний покій адресує кожен укол і докір тобі.
Зорі пам’ятають свій ритм. Вологий вогонь торкнеться руки. Море горить. Сурмлячи, кити відпливають.
Обираєш не ти довжину рядка. Він тебе наспіває.
Переклад з російської.
—
Оригінал (автор - Юрій Михайлик):
Море горит зелёным, красным, белым и голубым огнём.
Обычно это происходит ночью, но иногда случается днём.
Не салют, не фейерверк, не праздник, не зороастровы степные костры,
не то, что балуется море и дразнит лунных морей сухие миры…
Эвглена зелёная пятому классу объяснила — это цветет планктон,
бульон, плавучая биомасса. (Синий кит достигает шестидесяти тонн.)
Напитавшись этим морским пожаром, киты уплывают куда-то на юг,
стадами, поодиночке, парами, — плывут под водой и поют,
чтоб оборвать — мгновенно, вместе, — плавный, долгий плывущий стон,
а спустя полгода вернуться в песню — на ту же ноту и в тот же тон.
Над обрывом огромные звёзды дышат, купол держит слабый мерцающий ритм.
Даже если море понимает и слышит, море занято — море горит.
Чёрное — зелёное и голубое, в белом разгуле, в красно-синей шальной гульбе, —
откликается звёздам, приёмный покой над тобою адресует каждый укол и упрёк тебе.
Звёзды помнят свой ритм. Влажный пламень коснётся руки. Море горит. Киты уплывают, трубя.
И не ты выбираешь длину строки. Она настигает тебя.