Да, снова Полищук:

Прибой на море

У пены ладони в сметане,
Что жадно скалы хватают,
Любая секунда — восстание,
Любое мгновение — бунт.
Волна разрывает солнце,
Потом играет кусками,
Их разбивает о камни —
Осколки фарфорны, хрустальны.
А солнце всё выше и выше,
Всё жарче огнём оно дышит,
И вниз
В брызги фарфора влетает, да.
И как окутанные дымом года,
В ритме прибоя,
Гневным строем
Идут в бой рой за роем…
На шлемах белые перья пены
Неистовствуют в жарком кипеньи.
Идёт вал за валом,
Синий блеск в кольчугах скрывает
Солёную смерть.
Под рокот злобы пот стекает
Со лбов — дышат взмокшие скалы.
Идёт бешеный бой — “бей их, бей!” —
Водяных лютых змей.

---

Перевод с украинского.
#поэты_Расстрелянного_Возрождения

---

Оригинал (автор Валерьян Полищук):

Прибій на морі

У піни долоні в сметані,
Що яро за скелі хватають,
І кожна секунда - повстання,
І кожна мить - бунт.
Хвилі вискибують сонце,
Грають тими скибками,
Кидають, розбивають об камінь,
В цурпалки порцеляни і кришталю.
А сонце все вище та вище,
Огнем все гарячішим дише
Та вниз,
В порцелянові бризки, вліта.
І, мов задимлені літа,
Прибоєм ритмів,
Гнівним строєм
Ідуть у бій рої за роєм…
На шлемах біле пір’я піни
Яриться в жаркому кипінні.
Іде за валом вал.
В кольчугах синій блиск сховав
Солону смерть.
Під гомін злоби
Аж піт стікає скелям з лоба.
Іде скажений бій
Водяних лютих змій.