Есхатологічні передчуття Пана Когіто

1
Стільки чудес
у житті Пана Когіто
примх Фортуни
падінь і осяянь
тож напевно вічність
буде для нього гіркою

без мандрівок
без друзів
без книг

зате
часу скільки завгодно
як у хворого на сухотку
як у вигнаного імператора

може він підмітатиме
велетенський плац чистилища
чи нудьгуватиме перед дзеркалом
покинутої цирульні

без пера
чорнила
пергаменту

без дитячих спогадів
без всесвітньої історії
без атласу птахів

подібно до інших
ходитиме
на курси викорінення
звичок земних

бо призовна комісія
працює дуже ретельно

винищує залишки відчуттів
у кандидатів до раю

Пан Когіто захищатиметься
чинитиме опір запеклий

2
найлегше віддасть він свій нюх
користувався ним без надмірностей
нікого ніколи не вистежував

також віддасть він без жалю
смак їжі
та смак голоду

на стіл призовної комісії
покладе вушні раковини

у житті своєму смертному
він був меломаном тиші

буде тільки пояснювати
суворим ангелам
що зір та дотик
не бажають його покинути

що він іще відчуває в тілі
усі земні терни й колючки
шпички
та ніжні ласки
полум’я
й батоги моря

що він ще продовжує бачити
сосну на гірському схилі
сім ліхтарів світанку
камінь із синіми жилами

піддасться він всім тортурам
лагідному умовлянню
але до кінця захищатиме
здатність біль відчувати

та кілька вицвілих образів
на дні спаленого ока

3
хто знає
може і вдасться
ангелів переконати
що зовсім він непридатний

до небесної
служби

й дозволять йому повернутись
стежкою бур’януватою
до берега білого моря
до печери першопочатку

Переклад з польської.

Оригінал (автор Збігнев Герберт):

Przeczucia eschatologiczne Pana Cogito

1
Tyle cudów
w życiu Pana Cogito
kaprysów fortuny
olśnień i upadków
więc chyba wieczność
będzie miał gorzką

bez podróży
przyjaciół
książek

za to
pod dostatkiem czasu
jak chory na płuca
jak cesarz na wygnaniu

pewnie będzie zamiatał
wielki plac czyśćca
lub nudził się przed lustrem
opuszczonej golarni

bez pióra
inkaustu
pergaminu

bez wspomnień dzieciństwa
historii powszechnej
atlasu ptaków

podobnie jak inni
będzie uczęszczał
na kursy tępienia
ziemskich nawyków

komisja werbunkowa
pracuje bardzo dokładnie

trzebi ostatki zmysłów
kandydatów do raju

Pan Cogito będzie się bronił
stawi zaciekły opór

2
najłatwiej odda swój węch
używał go z umiarem
nigdy nikogo nie tropił

także odda bez żalu
smak jadła
i smak głodu

na stole komisji werbunkowej
złoży płatki uszu

w doczesnym życiu
był melomanem ciszy

będzie tylko
tłumaczył surowym aniołom
że wzrok i dotyk
nie chcą go opuścić

że czuje jeszcze w ciele
wszystkie ziemskie ciernie
drzazgi
pieszczoty
płomień
bicze morza

że wciąż jeszcze widzi
sosnę na stoku góry
siedem lichtarzy jutrzni
kamień z sinymi żyłami

podda się wszystkim torturom
łagodnej perswazji
ale do końca będzie bronił
wspaniałego odczuwania bólu

i paru wyblakłych obrazów
na dnie spalonego oka

3
kto wie
może uda się
przekonać aniołów
że jest niezdolny

do służby
niebieskiej

i pozwolą mu wrócić
przez zarosłą ścieżkę
nad brzeg białego morza
do groty początku