Дуже люблю в поезії, по-перше, м’яку еротику, а по-друге - те, що виламується за рамки звичних уявлень про (в даному випадку - про ідишську поезію).

---

І ось цей берег

І ось цей берег, ось ім’я твоє озивається
Дотику, і тремтінню, і ніжності нічної,
І як півмісяць у темному небі згинається,
Так голова твоя схиляється – і ти зараз зі мною…

І кров залишиться кров’ю, і віра – вірою,
Але обхопи мене, притисни, ось так, сп’яни,
Коли ці очі дедалі сором’язливіші, але невинні,
Хочеться – ще сильніше – не відриватись від них…

І ось рука навколо мене обвивається,
Голову підніми злегка і губи розкрий, кивни,
Вода виходить з берегів, через край переливається,
І пульсує кров, приливає і відливає, вгору і вниз…

---

Переклад з ідишу.
#Ніч_розстріляних_поетів

---

Оригінал (автор – Зелік Аксельрод):

אָט דער ברעג

אָט דער ברעג פונעם טייך און דיין נאָמען,
ביינאַכטיקער ציטער און ריר, -
ווי ס’פאַרבױגט זיך אַ האַלבע לבנה,
פאַרבויגט זיך דיין קאָפּ צו מיר…

בלוט איז בלוט, און גלויבן איז גלויבן,
נעם אַרום, דריק צו אָט אַזֹי…
ווען עס ווערן שעמעוודיק אויגן -
ווילט זיך מערער נאָך קוקן אויף זיי…

װיקלט זיך האַנט אויף אַקסל אַריבער,
נאָר אַ הויב, נאָר אַ שאָקל דעם קאָפּ,
פלייץ פון טייך גיסט זיך איבער,
רייץ פון בלוט שווימט אויף און שווימט אָפּ…