И ещё Полищук:

---

Звуки прибоя

Валы безумье мутное разнообразят
Шумами в гравии и гальке -
Шипеньем, свистом, гамом сахарным:
То как осенний ветер в ковыле,
То словно вьюга в телефонных проводах,
То словно множество решёт, подкинувших ячмень,
То словно град по жести, унесённой ветром.
Вал фыркает, схвативши пастью воздух,
Мотает мордой, бешено лютует,
Рогами землю раздирает.
Опару белую оладий
По пляжу море разливает -
Неистово шкварчит та масляная сковородка.
Уносит звуки в середину парка
Увесистый прибоя рокот.
Деревья отбивают эхом
Обратно пепельные клочья шума.
Их говор мелко в листьях верещит,
Как будто ветер пробуждает шелест, -
А тополь и листком не чиркнет.
Безостановочно идут на берег буруны,
И, запыхавшись в беге, спотыкаются валы,
И пена белая смеётся и рыдает.
И всё гудит, рокочет дикая гряда,
И там по гальке далеко
Бледнеющую простынь расстилает.

---

Перевод с украинского. #поэты_Расстрелянного_Возрождения

---

Оригинал (автор Валерьян Полищук):

Звуки прибою

Вали чергують мутне божевілля
Звуками різними в гальці і гравію,-
Свистом, шипінням і цукряним гамором:
Як осінній вітер в ковилі,
Як юга в телефонних дротах,
Мов сотні решет підсівають ячмінь,
Мов град по блясі, вихорем оддертій.
Фиркав вал, ухопивши повітря,
Мордою в піні скажено лютує,
Землю рогами дере.
Білу рощину млинців
Розливає море по пляжу -
Гнівно шкварчить його сковородка масна.
Звуки галопом несе аж під парк
Тяжкий рокот прибою.
Дерева одбивають луною
Попелясті жмути того шуму.
Їх говірка сипко у листі лящить,
Наче вітер розбуркує шелест,-
А тополя й листком не чечеркне.
Безупинно на берег ідуть буруни.
Спотикаються вали на задиханий поспіх.
Піна біла сміється й рида.
Все гуде та рокоче їх дика гряда
І далеко по гальці
Розстеля бліду постіль.