Стара пісня няньки з Такеди

Дівчинці-няньці* несила тут!
Свято Обон** пройшло,
Ось і сніжинки кружляють вже,
А дитина кричить.

Навіть якщо приходить Обон,
То радіти чому?
Нема святкового кімоно,
Поясу*** теж нема.

Як же дитина плаче вночі!
Коли ж замовкне вона?
Нянька марніє із кожним днем,
Щезне вона ось-ось.

От би піти, от взяти й піти,
Кинути це село,
Адже ось там неподалеку
Дім батьківський стоїть…

Примітки:

Це народна пісня, написана не пізніше ніж наприкінці епохи Едо (1603–1867), але, може, й раніше. У 1960-х роках пісня стала гімном руху за визволення буракумінів та права людини.

  • Героїня - сама маленька дівчинка, лише трохи старше дитини, за яким вона наглядає. Судячи зі згадування кіотського району Такеда, дівчинка з буракумінів — меншини, що зневажається (у рамках кастової системи — місцеві “недоторканні”). В епоху Едо їх примусово переселили до ізольованих, непридатних для нормального життя гетто — “токусю-бураку”. Їм було заборонено одружуватися з представниками інших станів, заходити до будинків звичайних японців і носити певні види одягу. Сім’ї там жили в крайній злиднях, через що маленьких дочок (у 7–10 років) віддавали на службу няньками — “комори-хоко” — у сусідні багаті села.
    ** традиційне японське буддійське свято, присвячене поминанню померлих предків. Відповідно до повір’їв, у ці дні душі померлих повертаються у світ живих, щоб відвідати своїх родичів. Святкується в серпні (у деяких місцях — у липні): люди в ошатному одязі танцюють навколо дерев’яної вежі під звуки японських барабанів таємно, запалюють багаття на пагорбах, пускають ліхтарики, що пливуть, по воді. На свято добрі господарі мали відпустити служницю… але то добрі.
    *** Обі - традиційний японський пояс, який використовується для фіксації та прикраси кімоно або юката.

Історія цієї пісні в японському медіапросторі примітна феноменом “добровільної заборони” (дзисю-кісей). З початку 70-х і до кінця 90-х японські телеканали і радіостанції практично не випускали її в ефір. Це не була офіційна заборона держави — мовники самостійно виключили її з ротації, побоюючись звинувачень у дискримінації. Згадка району Такеда і слова “дзайсьо” (у значенні “поселення”) на той час однозначно вказувало на походження з громади буракумінів, і медіа-менеджери вважали тему надто чутливою. Через це версія групи “Акаї Торі”, яка в 1971 році розійшлася тиражем понад мільйон копій, на десятиліття стала “піснею-примарою”: її знали всі, але вона майже ніколи не звучала в телепередачах.

Переклад з японської. Автор невідомий.
За допомогу з перекладом дяка Марині Пірожковой.

Оригінал:

竹田の子守唄

守も嫌がる
盆から先にゃ
雪もちらつくし
子も泣くし

盆が来たとて
何嬉しかろ
かたびらは無し
帯は無し

此の子よう泣く
守をばいじる
守も一日
痩せるやら

早よも行きたや
この里越えて
向こうに見えるは
親の家

Запис: https://www.youtube.com/watch?v=SVrjcRtqJe0